Всім привіт.
Мене звати Михайло, і так трапилось, що я громадянин України. Я веду доволі активне громадське життя - і член Рада волонтерів при Міністерстві оборони України, і один з координаторів Рух Опору Капітуляції, спікер спільноти InformNapalm, радник в Демократична Сокира, та і просто волонтер, який намагається допомогти нашим воїнам. А ще я просто небайдужий...
Я той, кого «слідчі» ДБР називають «ушльопками», радник РНБО «воінствующім меншінством», російські пропагандисти «карателем та вбивцею», люди при владі «опозицією», а голова ДЗНД СБУ «загрозою національній безпеці».
Але дивлячись на те, що відбувається, я чудово розумію, що моя позиція і ті дані про які я пишу і говорю, дуже дратують теперішню владу.
Пояснюється це все просто - ця влада боїться правди. Вона не мириться з тими хто проти неї, оскільки вона хоче створити свою мінідиктатуру.
Я хотів би відразу попередити, що я толком не вживаю алкоголь, я не приймаю наркотиків, не маю схильностей до суїциду, і веду доволі скромний спосіб життя.
В мене в дома в сейфі є легальна зброя і набої до неї, також ряд ножів - один з них трофейний подарунок від бійців ССО, один - подарунок від командуючого ССО, є ніж який подарував один знайомий коваль і він зробив його власноруч.
Також я маю купу військової літератури, оскільки, то моє хоббі - книги на військову тематику. Більш того, мій тато офіцер ГУР, що вже на пенсії, більш того він - лікар. а це також може бути «доказом» проти мене.
Я в свій час прочитав багато книжок, а серед них і твори Шопенгауєра, Ніцше, Троцького, я прочитав і «Main Kampf”, спогади дружини Гімлера, біографііі Шпеєра, Гебельса, Жукова, Молотова.
Більш того, я знаю чудово праці Винниченка, Махно, Петлюри.
А ще - я не мовчу.
І я кажу та пишу прямо про недолугість влади, непрофесійність деяких недоліків в СБУ, про те як копи стали мусорами, як руйнується наша держава, як волонтери стали загрозою для теперішнього президента.
А ще я зранку дізнався, що мені ш‘ють діло по дуже цікавій статті.
І, можливо, скоро прийдуть і за мною...
Тому не дивуйтесь.
Але є одна річ, яку ці «швачки» бояться та знають - це мої друзі, та небайдужі люди, які зможуть в випадку чого за мене заступитись!
Але одночасно ж і ті, хто зрадить і з радістю буде танцювати на моїх кістках, щоб вислужитись.
І кожний з них має право вибору...
Маю честь
P. S. Фото доволі знакове. Воно зроблено на фоні меморіалу в Бродах, загиблим воякам дивізії «Галичина», у футболці яку подарував мені мій побратим Андрій Антоненко. За декілька хвилин після цього кадру почався реальний буревій...
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma