Знаєте, як воно буває, коли ідеш, бувало, як писав клясик, а серце ногу тягне? Так само, до речі, як у батька автора цієї книжки. "Дозвольте мені навести приклад зі свого дитинства, - починає він розмову. - Часом мій батько сміявся, або жартував, або навіть присвистував. Але, ще будучи дитиною, я поступово став розуміти, що, коли він свистів, справи були дуже кепські, до того ж навіть у тих випадках, коли я відчував у цьому свисті якийсь героїчний порив. Він "свистів у темряві", створюючи уявну маску благополуччя. Згодом я почав розуміти, що, починаючи свистіти, він не відчував радості, а навпаки, йому було погано. Незважаючи на всі його зусилля приховати неприємності, я знав, що його справи йдуть не найкращим чином".
До речі, "свистіти в темряві" - це стійке словосполучення, яке означає "поводитися так, наче не відчуваєш страху", хоч це, мабуть, мало помагало у період Великої депресії в Америці, про яку згадує автор. Тож не дивно, що книжка "Під тінню Сатурна. Чоловічі психічні травми та їхнє зцілення" юнгіанського психоаналітика Джеймса Холліса – чи не завдяки історії з батьком - присвячена проблемам чоловічих психічних травм та їх зціленню, пропонуючи власну ефективну методику, що заснована на багаторічному досвіді автора. Автор впевнений, що сучасний чоловік – попри всі його "сердечні" накульгування і "свистіння в темряві" - може стати по-справжньому зрілою та осмисленою людиною, яка довіряє собі й вміє будувати довірчі стосунки з оточуючими, лише позбувшись усіх своїх травм, які могли бути викликані через відсутність коректного зразка маскулінності й присутність в негативному розумінні материнського комплексу. Ну, й батьківського, мабуть, теж.
Джеймс Холліс. Під тінню Сатурна. Чоловічі психічні травми та їхнє зцілення. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma