ЯК КАБМІН ПЕРЕКЛАДАЄ СВОЮ НЕСПРОМОЖНІСТЬ НА КОМАНДИРІВ НИЖЧОЇ ЛАНКИ

Поряд з безумовно позитивними ідеями мотивації особового складу СОУ у нещодавній Постанові КМУ № 768 від 12.06.2026 року не обійшлося без недоречного, дивного, безглуздого та загрозливого для бойового духу справжніх (бо ж є всякі) командирів. Складається враження, що сидить у тому КМУ потвора-саботажник і цілеспрямовано всовує у ті постанови таку херню.

«6. Установити, що військовослужбовцям після виконання ними бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання таких завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно за рішенням командира військової частини та з урахуванням оперативної обстановки надається час для відпочинку з розрахунку один день відпочинку за кожні два дні виконання таких завдань».

Отже, п. 6 документу вимагає чіткої пропорції: 2 дні бойових завдань = 1 день відпочинку (співвідношення 2:1). Водночас тут же зазначено, що це право надається «з урахуванням оперативної обстановки».

Суперечність полягає у взаємовиключності математичної формули та бойових умов, які прописані в одному й тому самому реченні.

На практиці інтенсивність боїв та дії противника не підлаштовуються під календарний графік. Навіть якщо це Кабмін України.

Якщо оперативна обстановка важка (що є нормою для першого ешелону), командир не може вивести людей на відпочинок, адже це оголить фронт.

Якщо він їх не виводить, тоді у бійців накопичується величезний «борг» за днями відпочинку, який жоден командир не віддасть і буде завжди порушувати норму цієї вимоги. А перевіряльники з вищих ОВУ та «захисників прав» запитають командира як він віддає цей «борг» своїм підлеглим «на підставі…».

Отже, застереження про «оперативну обстановку» повністю нівелює гарантію дотримання пропорції «2:1».

Чи здатний командир забезпечити виконання цієї норми?

У більшості реальних бойових ситуацій самостійно — ні, не здатний.

І ось чому.

Щоб забезпечити безперервне утримання позицій і одночасно відправляти третину підрозділу (33%) на відпочинок за схемою «2 через 1», командир повинен мати постійний резерв у співвідношенні хоча б 1:3.

Якщо рота чи батальйон (а за списком взвод дай Боже) тримає район оборони усіма наявними силами, у командира фізично немає «зайвих» людей, щоб замінити тих, хто пішов відпочивати.

Створити умови для відпочинку підрозділу першого ешелону можна лише шляхом ротації силами інших підрозділів (батальйону чи бригади і рідко корпусу).

Однак командир роти, батальйону, бригади і навіть корпусу не керує стратегічними резервами та не може самостійно залучити додаткові сили для заміни своїх людей.

Фраза «за рішенням командира військової частини» фактично перекладає весь тягар моральної та юридичної відповідальності на командну ланку, яка найменше впливає на загальний стратегічний контекст та надходження поповнення (!!!) — на низову. Це ж у класичному стилі корпоративної культури «совка», яка створена «полководцями» стратегічного рівня в сучасних ЗСУ.

Висновок

Ця норма є популістично-декларативною. Командир може забезпечити такий відпочинок лише за умов низької інтенсивності бойових дій або за умови профіциту живої сили та регулярних ротацій, які планує, забезпечує та організовує вищий штаб.

Виконати цю вимогу командирам низової ланки математично й тактично неможливо. Це викликає у них негативні емоції, що супроводжуються нецензурною лайкою і прокляттями рішень тих довбограїв, які своєю тупою некомпетентністю, популізмом та невіглаством вбивають їх бойовий дух краще за ворога.

Довбограї ще й зробили собі юридичну відмазку уникнення відповідальності: це «експериментальний проект» на два роки.

Так виходить, що наші командири та солдати на війні для вас піддослідні? Експериментатори ви х$..@ві!

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma