Як свідчить Літописець, київський князь Святослав прийшов до московитів з руською дружиною, звільнив їх від хазарської данини й взяв під свою руку. І з того часу стали вони називатися руськими (як данники русів). Були хазарськими, а стали руськими.
За часів Руси в Києві та ін. питомих руських землях говорили руською, тобто українською, мовою, яка, до речі, майже не відрізнялася від сучасної. Біблія для нашого та інших народів, які заведено називати слов'янськими, була перекладена адаптованою староболгарською мовою, яка отримала назву слов'янської. Цією ж мовою писались літописи та різні документи. У Західній Європі відбувалося щось подібне, тільки там писали латиною. Між іншим, і в Україні до московитського рабства знання латини було вельми поширеним.
І ще, Русь – одна. Непотрібно називати її київською, як непотрібно називати Польщу варшавською. Термін "Київська Русь" ‒ це одна зі злодійських вигадок москвинських імперських істориків, щоб обґрунтувати вигадану самоназву "Русь московська".
Читайте також "Українські пісні є безцінним джерелом знань".
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma