Це не традиційна на початок нового року спроба ворожіння на якійсь гущі. Але це набір можливостей: варіантів, які, на мій особистий погляд, мало б сенс розуміти; мати на увазі; і бути готовими щоб не потрапити в пастку що стала вже звичайною у зовнішній політиці України (чи варто перераховувати? ну дійсно): "давайте зробимо, а вже потім будемо думати чи мало воно сенс".
Все далі це особиста думка автора, жодної тіньової, секретної та закулісної інформації. Так от, на мій погляд, справді й об'єктивно війна може закінчитися цього року або одним із наступних одним із наведених нижче варіантів. Їх можна поділити на два основні типи: контрольовані; та неконтрольовані.
Це варіанти які видаються можливими в реаліях на сьогодні. Натурально, що набір об'єктивно можливих варіантів визначається деяким набором факторів які можуть змінюватися в часі разом із самим набором. Одним з основних показників є здатність країни-агресора вести затягнуту війну яка в свою чергу визначається факторами що вимірюють матеріальний, економічний та психологічний стан фашистського суспільства. Коротко цeй період можна позначити як:
"Bибори в PФ - до отримання Україною ключових елементів озброєнь здатних змінити хід війни"
Обидва елементи у позначенні є важливими, і як може стати ясним далі, можуть бути взаємопов'язані. Усі варіанти можуть розгорнутися тільки після псевдо-виборів у РФ з очевидної причини: для розвитку неконтрольованих залишається надто мало часу; а злочинне керівництво фашистської країни не ризикуватиме значною зміною курсу до запечатування результатів вибору і можливості правити країною на осяжну перспективу.
Перший і більш далекосяжний з контрольованих варіантів - це визнання керівництвом РФ провальності курсу на продовження війни і реальний пошук врегулювання. Його не слід змішувати з псевдо-регулюванням, яке РоSSія шукала на період до виборів з очевидною метою провести їх у найсприятливішій (для себе) обстановці. Це, варто нагадати, або заморожування "конфлікту" за нaявною лінією з подальшою "нормалізацією" (тобто, Мінськ-3); або хоча б якесь значне просування на фронтах.
Звісно, це не може просто трапитися в один ранок. Режим має обережно відв'язатися від відповідальності за злочинну війну і зробити це можна наприклад оголосивши про Його нездужання (про реальне становище все одно ніхто нічого не знає вже значний час) і передачу повноважень якійсь новій особі, яка спершу буде вивчати ситуацію а далі може зробити важкі висновки.
Можливі рамки рішення: вихід РФ за територію континетальної України. Мовчазна згода РФ на вступ України до НАТО в осяжній перспективі.
НАТО, швидше за все, не піде на ухвалення України без згоди, хоча б закритої, РФ. Високі промови та принципи це одне, але з двох завжди краще вибирати реальність що спостерігається.
Для України при цьому варіанті важливо:
- не підписувати формально жодних угод до визначення, робочого та детального механізмів: вступу до НАТО; та повної компенсації за шкоду завдану злочинним вторгненням. Ці механізми мають бути зафіксовані; прийняті та ратифіковані на рівні державних угод; і бути у процесі виконання до якихось формальних підписань Україною угод щодо війни. Уроки минулого треба пам'ятати.
- не приймати жодних поступок по території
Вибір цього варіанту визначається реальним становищем у країні-агресорі, особливо соціально-економічними факторами. Якщо керівництво бачитиме близьке наближення соціального глухого кута та широкого розповсюдження нестабільності, воно може обрати цей контрольований варіант для збереження своєї влади.
Менш значний "тимчасовий" контрольований варіант - це прийняття України до НАТО за наявною лінією розмежування з одночасним припиненням вогню по всій лінії. РФ має погодитися, хоча б мовчазно на запрошення України до НАТО.
3розуміти його рамки зрозуміти досить просто:
- жодне проміжне рішення не може бути прийнятним для України без повних гарантій безпеки НАТО.
- НАТО в його сьогоднішній формі, швидше за все, не піде на вступ України без схвалення РФ. Слова звучали красиво, можна відзначити.
- Керівництво РФ могло б піти на такий варіант щоб отримати перепочинок для оцінки ситуації та вироблення стратегії на подальше. Це знову визначається реальною соціально-економічною обстановкою в країні.
Для України при цьому варіанті було б важливо:
- не приймати жодних поступок по території: до повного відходу окупантів з території України мова може йти тільки про тимчасове припинення вогню, і жодні "нормалізації" / "врегулювання" і т.д.
- oчевидно, це дозволило б провести обмін полоненими.
- жодних поступок за санкціями: вони зберігаються в повному розмірі до повного відходу окупантів з території України.
Гарантії НАТО дозволили б перевести війну з гарячої у заморожену форму i розпочати реконструкцію України та інтеграцію до європейського простору. Зрозуміло що в перспективі це означає повну втрату України для РФ і її керівництво піде на цей варіант лише якщо у нього не залишиться кращих сценаріїв.
Останній з контрольованиx варіантiв який варто було б згадати тут, це полегшений варіант 2, який без сумнівів уже пропонувався Україні у тій чи іншій формі. Йдеться більш-менш про ті самі рамки окрім формального і повного вступу до НАТО, наприклад при паперових "гарантіях безпеки".
Як уже говорилося, навіть розмови про таку можливість були б грандіозною, і цілком можливо, фатальною помилкою для європейських надій України: реальна допомога перестане йти майже відразу ж, а чекати запуску "гарантій" у випадок поганих розвинений доведеться стільки ж як і минулого разу - якщо не довше.
Жодне "заморожування конфлікту" під будь-які паперові "гарантії" не може бути прийнятним для України.
Це було б лише повторення вже провалених та провальних кіл історії.
На закінчення, на хвилину повернемося до визначення наявного етапу наведеного вище щоб зрозуміти як пов'язані дві його частини. Ключове озброєння яке може суттево змінити хід війни Україні ще не надходило, принаймні в скільки-небудь реалістичних кількостях. Країни Заходу були надзвичайно обережні у тому, що вони дають Україні. Можна нагадати, що в період Другої світової війни союзники надали режиму диктатора Сталіна понад 11 тисяч одних лише сучасних літаків, за три з невеликим роки. Для цього може бути багато причин і для їхнього огляду знадобилася б ще одна стаття. Але у прямому відношенні до теми цієї, союзники звичайно ж розуміють що вибори, хоча б і в значенні фарсу до якого вони звелися в РоSSії, дадуть режиму вікно можливостей для вибору одного з контрольованих варіантів. За своєю очевидною обережністю вони навряд чи навмисно закриватимуть це вікно. З цієї причини, чекати на постачання засобів здатних змінити перебіг війни до, і на якийсь період після російських виборів мабуть не доводиться.
Може для цієї частини достатньо. Про неконтрольовані варіанти поговоримо в одній із майбутніх статей.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma