Коли я був головою обласної організації Української Національної Асамблеї та крайовим командиром Української Народної Самооборони (з вересня 1991 по листопад 1997 років), так звана «Служба Безпеки України», в лавах якої була безліч кгбшних держиморд, постійно чинила тиск на патріотичні організації, при чому не гребуючи ницими провокаціями, брутальними порушеннями КПКУ та зухвалими крадіжками на обшуках. Луганська СБУ, як виявилося в 2014 році, не була українською, швидше за все, вона була філією ФСБ на закордонній території, а більша частина її співпрацівників якщо не була колишніми кгбшниками, то явно просовковими кацапоідами.
І ось одного разу, якраз перед тим, як кацапи напали на Ічкерію, кляті засранці вирішили зробити у нас повальні обшуки. Коли вони проводили обшук у мене (керував обшуком такий собі кгбіст Бас), то спочатку затримали мене в іншому місті і без будь-яких пояснень протримали добу в мусарні. Бо знали, що я почну вимагати від них проводити обшук згідно правил, що містилися в КПКУ. Що й казати, обшук був проведений з чисельними порушеннями. Так, заявлених понятих не існувало в природі, замість заявлених в ордері предметів обшуку – «зброя, набої, вибухівка» - недороблені кгбшники вигрібли мої фотки, невинні записи (серед яких була чернетка моєї історичної книги), та ще й спиздили французські штани та золоту обручку. Заступник начальника Северодонецького СБУ Нємцев В.Г. (який був присутній на обшуці) особисто спиздив книгу Жука «Пістолети. Револьвери. Гвинтівки. Автомати.» (яка тоді вже була букіністичною рідкістю і, до того ж, була не моєю, а чужою. Окрім того, вони прихопили папку – звичайну конторську папку, на якій була приклеєна красива червона зірка з пластмаси і красивим готичним шрифтом було написано «Для доносів». В цю папку ми для сміху збирали вигадані історії, і кожний «донос» розпочивався словами: «Громадянину начальнику ДОНОС. Доношу до Вашого відома…» І тут розпочиналася вакханалія розгнузданої фантазії. Як потім з’ясувалося, Нємцев В.Г. поспіхом відрапортував в Луганськ, що під його безпосереднім керівництвом знешкодили ціле гніздо модних тоді міжнародних терористів, і були захоплені документи терористичної організації, що можуть допомогти намацати закордонні та внутрішні зв’язки терористів. Як потім розповідали наші симпатики з СБУ (так, там були навіть такі!), тодішній начальник Луганської СБУ, генерал СБУ Землянський, з півгодини гучно (чути було не зважаючи на щільно зачинені двійні двері кабінету) матюкав бідного Нємцева, який відчув на собі свою фатальну помилку (бо Землянський відрапортував в Київ, що під його особистим керівництвом виявлена та знешкоджена терористична організація. А коли побачив папку «Для доносів», почитав її вміст – то Нємцев виявився крайнім. Не генералу ж відповідати за своїх підлеглих, які чергового разу показали себе довбойобами.
Втім, за кілька днів до обшуку, ми відчули за собою непрофесійних «топтунів» (тобто філерів контори). Навіть вийшло познущатися з тих уїбанів. Так, коли ми побачили, що з авта навпроти дому ведеться стеження, ми відправили до них одягнену в мініспідницю, фартук та мереживну наколку в волоссі дівчину Катрусю з тацею гарячого чаю. Катя сказала, що ми занепокоєні тим, що шпигуни сидять в холоді, і тому вирішили їм надати можливості більш комфортно стежити за нами. Шпиги були здивовані та присоромлені, але від чаю не відмовились. Забув сказати, що якраз тоді було доволі зимно, і годинами сидіти в машині було зовсім не приємно. А ще не просто сидіти, але й писати оперативний звіт про хід оперативно-розшукової роботи.
Далі: після обшуку я знайшов кілька копірок, на котрих, окрім протоколу обшуку, дуже ясно читалася оперативна інформація про слідкування за деякими северодонецькими бандитами. Тим з бандитів, які були нормальні, я віддав присвячені ним оперативні матеріали, а ті аркуші, де йшлося про якихось падлюк – жестом доброї волі повернув сбушникам. Повернув я їх безпосередньо Нємцеву, який зробив рознос підлеглим за халатність в роботі. Таким чином, я трохи піднасрав жандармам. Хоча обшук проводив слідчий СБУ Бас, але Нємцев був присутній на ньому особисто, тож мимоволі я врятував його від гніву сбушного начальства. Зате сам він себе не стримував у розносі мудаків, які своєю тупістю перевищили будь-якого випускника школи для розумово обмежених. Зараз той Нємцев, якщо та падлюка ще жива, отримує пенсію та, мабуть, іноді продивляється вкрадену у мене книгу. Щоби воно, падло, всралося (хоча би й в домовині).
Висновки:
1. Хоча обшук проводили сбушники, вони звалили все на ментів (хоча ті, якраз і були не при дєлах);
2. Нічого мені не повернули – ані з краденого, ані з незаконно вилученого;
3. Кілька років по тому я писав заяви, кляузи та пакосні розказки про дебілізм і відсутність професіоналізму у вихідців з совецького КГБ – які вміли хіба що зварганити липову політичну справу, а самі не вміли навіть написати протокол обшуку (що вмів будь-який сільський дільничний);
4. На багато років мені вистачило фактів для обсеру такої поважної контори, як СБУ – аж по 2014 рік, коли деякі оперативники СБУ довели, що вони вміють працювати навіть в ворожому тилу (на відміну від більшості ментів). Після 2019 року Баканов повернув мені неповагу до контори.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma