Світлина Володимира Вовкогона
Коли Генштаб і керівництво АТО взимку 2015-го підготували план виведення наших військ із-під Дебальцевого, то одна потвора «в балаклаві» злила його у Facebook на свою сторінку. Нагадаю, що аферист «служив» тоді на МВС і мав там до чогось доступ.
Саме тієї ночі, коли відбувся злив інформації в соціальну мережу, начальник Генштабу, головнокомандувач ЗС України генерал Віктор Муженко усвідомив: штаб сектору втратив управління та зник у «тумані» війни зі зв’язку. Командиру 128-ї бригади Сергію Шапталі та іншим підрозділам була потрібна підтримка й допомога, щоб вийти майже з оточення з найменшими втратами.
Та дехто з керівництва АТО за таких обставин сам себе «усунув» від виконання власних функціональних обов’язків — від гріха подалі.
Хтось із військових керівників мімікрував у професійно нездатного. Хтось раптово захворів, не мав достатньої волі чи просто не бажав ухвалювати правильне й адекватне (на тлі загальної ситуації) рішення. Можливо, вважав, що це зроблять за нього у Києві. Припускаю, що деякі «полководці» робили це свідомо.
Чому? Щоб колись, після зміни влади, уникнути відповіді на упереджені запитання прокурорів: «Чому не передбачили катастрофічні наслідки, маючи інформацію від розвідників?»
Чи можливо взагалі спрогнозувати наслідки рішень на війні? Казки про розвідників, які можуть надати 100% достовірної та точної інформації військовому керівництву, можна розповісти хіба що воронам. Вони каркатимуть, а деяким «розвідникам» буде від цього приємно.
Можна назвати ще сотні причин, чому так сталося у державі, яка воює. Ще можна ґвалтом звинувачувати військове керівництво у злочинній недбалості.
Окремим політикам дозволено до луску істерично волати: «Хто винен за здачу Дебальцевого?» — та піаритись на крові. Однак факт. Які б не були ці причини — «Грім» залишився один на один зі власним тягарем відповідальності. А потім почав оперативно, не втрачаючи часу, безпосередньо ухвалювати рішення, перебуваючи на зв’язку з тоді ще полковником Сергієм Шапталою.
Він приймав рішення за тисячі кілометрів від фронту в Києві, незважаючи на те, що передбачити їх наслідки міг лише Бог. Муженко мусив врахувати у рішенні навіть температуру ґрунту, щоб можна було вивести техніку. Погода вдарила на мінус п’ятнадцять. Хвала Богу!
Дебальцевська військова операція стала успішною та «підірвала наступальний потенціал російських військ і дала зрозуміти, що українську армію малою кров’ю не взяти».
Генерали російського ГШ із вилупленими очима плавлять свої мізки, риють кротами інфу в українських слідчих і несуть пропагандистську нісенітницю, коли аналізують, як могла трьохтисячна бригада вийти вцілілою з-під Дебальцевого. Але… у Московії все ж визнали, що без авіації українську оборону не здолати.
З іншого боку, фактом є те, що колишній верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО у Європі Веслі Кларк сказав, що після Другої світової війни це найкраща операція виведення з оточення. Її було дуже складно організувати.
Зустрічати 128-у бригаду забажав у Бахмуті особисто Петро Порошенко. «Грім» мав розмову із президентом про нагородження комбрига орденом «Золота зірка» і званням Героя України за успішно проведену операцію. Той підтримав пропозицію НГШ.
Напередодні вильоту генерал Муженко запитав чиновників тодішньої АПУ, чи підготували президенту для вручення нагороду.
Один наближений до «тіла» президента клерк відповів йому, що такі високі відзнаки так швидко вручати неможливо. Тоді Муженко відповів, щоб передали «першому», що якщо він не збирається вручати нагороду, яку заслужив комбриг, то нехай летить зустрічати бригаду без нього. Нагороду тоді вручили...
Таких ситуацій на критичній межі волі й розуму у колишнього НГШ-ГК за 2014–2015 роки було безліч.
Як же знайти баланс між протиборчими силами, які тягнуть і розривають кожного військового лідера в різні боки? Як йому вирішити дилеми — ситуації, в яких доводиться робити важкий вибір між двома або більше несприятливими чи несумісними альтернативами?
Адже лідерство на війні вимагає від командира розуму: коли вести, а коли дотримуватись вказівок старшого або порад підлеглого; коли відсторонитися і дозволити людям діяти самостійно, а коли зануритися в деталі.
Потрібно мати достатньо волі: коли діяти швидко та агресивно, а коли робити паузу і дозволяти речам розвиватися своїм ходом.
Яких же принципів лідерства дотримався генерал Муженко у тій конкретній ситуації? Досліджень принципів військового лідерства достатньо. Візьму їх із бойового досвіду ССО ВМС США (Willink J., Babin L. The Dichotomy Of Leadership: Balancing The Challenges Of Extreme Ownership To Lead And Win. New York: St. Martin’s Press, 2018. 320 p.).
Отже, генерал тоді:
1. Забезпечив прикриття і просування.
Кожен боєць і група у складі основної боєздатної команди повинні надавати один одному підтримку. Якщо одна група зазнає невдачі — провал стає долею всіх, а коли перемагає основна команда — перемагає кожен.
Виходили малими групами і колонами. Працювали арта, ДШВ та ССО.
2. Ухвалив просте рішення. Складність породжує хаос і проблеми, особливо коли щось не спрацьовує, а так трапляється майже завжди. Якщо плани або накази занадто складні, виконавці не розуміють повною мірою суті завдань і, відповідно, не можуть їх реалізувати. Тому плани повинні бути спрощені настільки, щоб кожен розумів загальний і стратегічний задум командування і свою роль у його втіленні.
Рішення з виведення було просте, але водночас ризиковане. Його виконавцям потрібно було мати високу психологічну стійкість і сміливість. Усі все зрозуміли і зробили те, що інші вважали майже неможливим.
3. Розставив пріоритети і визначив порядок виконання. Коли одночасно виникає багато проблем (а саме так часто буває, і саме так було під Дебальцевим), спроби розв’язувати їх паралельно завершуються провалом, тому важливо абстрагуватися від деталей і чітко визначити пріоритети, які критично важливі для виконання стратегічних місій (цілей), а далі донести їх до командирів підрозділів.
Під Дебальцевим тактичні пріоритети впливали на стратегічні наслідки та результати.
4. Децентралізував командування. Не існує військових лідерів, які були б у змозі управляти всім, тому необхідно наділити повноваженнями лідерів на нижчих рівнях. При цьому абсолютно всі, в тому числі й солдати на передовій, мають розуміти не тільки те, що вони повинні робити, а й також навіщо виконують саме це завдання.
Командир 128-ї бригади Шаптала колись був у Муженка ротним у механізованому полку, поважав і довіряв своєму старшому командиру та наставнику. А ще комбриг мав авторитет і йому також беззаперечно довіряли його люди, що повоювали з ним.
5. Вирішив дилему. Обов’язок бойового командира — піклуватися про своїх бійців більше, ніж про будь-кого ще в цьому світі. Водночас вони повинні виконувати свої завдання, а це означає, що доводиться ухвалювати рішення і реалізовувати плани та стратегії, які можуть коштувати життя людям.
Обов’язок військового лідера — це цінність, заради якої він живе, діє, ухвалює рішення і… готовий жертвувати своїм життям.
Питання полягало не в тому, чи будуть утрати, а в тому, коли це станеться. Внутрішня боротьба, через яку часто доводиться проходити військовому лідеру, що прагне знайти баланс між крайнощами, — це найскладніший виклик, який постає перед ним. При цьому однозначної відповіді, як його подолати, немає і бути не може.
Кожному лідеру доводиться балансувати на найтоншій межі.
Військове лідерство вимагає знаходження рівноваги між удаваними, несумісними речами та крайнощами. Просте визнання цього факту — один із найдієвіших інструментів, якими може володіти видатний військовий лідер.
«Війна — це пекло, але ще війна — неймовірний учитель. На війні люди вчать написані кров’ю уроки про те, що таке горе, втрати і біль, а також усвідомлюють крихкість життя і силу стійкості людського духу. Але найцінніше, що можна засвоїти в бойових діях, — це те, що ніщо не є таким універсальним, як глибоке розуміння сили, яку несе в собі лідерство» (J. Willink, L. Babin).
Ми вчимо написані кров’ю уроки війни. А українському суспільству ще довго необхідно вчитися цінити та берегти своїх військових лідерів. Інакше… пройдисвіти загублять, продадуть або зрадять усе те, що відстояли та здобули ціною свого здоров’я і життя наші бойові побратими.
Дякуємо за приклади і досвід лідерства, командири!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma