Відбувався черговий мій суд з огидною паскудою, коляборантом Юрком Дурком Гнилицьким (Кіровським). Суддя Березін (теж коляборант і просто алкоголік) звично оглосив переніс засідання, бо я чергового разу відмовився від дебіла-прокурора. І тут, коли вже суддя майже закінчив оголошення, Юрко Дурко набздів.
З огляду на те, що Юрко Дурко харчувався з помийки і жер всілякий непотріб, бздо у нього вийшло термоядерне. Суддя мужньо дочитав свою постанову, окуляри в нього запотіли, пика почервоніла. Дівчина-секретар встигла втекти. Прокурор винюхав бздо до кінця, але його не жалко – що з дебіла взяти, воно й само дурне та бздливе. Суддя з прокурором застрягли в дверях, намагаючись якнайшвидше втекти з загазованого приміщення. Доки вони там вовтузилися, я зібрав обидві камери (одна була спрямована на суддю і прокурора, друга – на Юрка Дурка) і теж швиденько втік.
Вже дома я побачив всю картину юркова бзда. Воно таке тупе, що не одразу зрозуміло, що воно вчинило. Юркові треба було нюхнути власного свіжака, щоби до нього нарешті дійшло. Але своє не смердить, тому Дурко лише прискорив свої збори з залу суда.
Провітрювали цю залу довгий час, бо туди неможливо було зайти. Ось так Юрко Дурко відмітилось в Лисичанському міському суді, як воно звикло робити ще з часів школи, де у Юрка Дурка була стійка репутація підлого, тихушного бздуна. З того періоду пройшло багато років, але Юрко Дурко Кіровський не зрадив своїх звичок і бздів повсю.ди, отруюючи не лише людей, але й природу. Тож вірним є прислів’я про горбатого і могилу.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma