23-24 вересня 2021 року відбулося засідання Синоду Російської православної церкви і як результат попи-каЦАПИ підкорюючись політичній волі кремлівськогоЦАПА вирішили оголосити вселенського патріарха Варфоломія єретиком.
Адже РПЦ МП не є православною церквою, а залишиться відділом пропаганди при адміністрації президента Росії, і цю РПЦ МП відтворив Сталін, як відділ пропаганди при Раді міністрів, а зараз при адміністрації президента, це ще з часів Петра 1, він зробивши церкву державною структурою. У Росії РПЦ МП це пропагандистська державна структура, яка лобіює інтереси Росії.
Що означає каЦАПське безглуздя
Чи не безглуздя, а продумана стратегія загострення конфлікту. І не простого конфлікту, а вигідного кремлю.
Адже така підготовка до розриву відносин із Вселенським патріархатом не може бути обґрунтована маразмом, пропитими мізками і вірою в свою «велич». Відносини вже розірвані – це по-перше.
Заявка на проголошення Вселенського патріарха Варфоломія єретиком і оголошення йому анафеми спрямована на розрив взаємин не тільки з ним, але і з будь-якою церквою, що підтримає з ним спілкування – це по-друге.
Тобто з усім православним світом поза Росією. За попередніми спробами створити у світовому православ'ї «опозицію» Вселенському патріарху ми знаємо, що у росіян немає лоялістів, готових йти за ними в розкол. Вже якою б лояльною до Москви не була Сербська церква, але і вона не готова заради симпатій Кремля і Чистого провулка – місця резиденції московського патріарха – зрадити тисячолітню традицію.
По-хорошому, не повинна це робити й Москва. Це постріл собі в ногу.
Проблема в тому, що стратегія Кремля, якої змушена дотримуватися й підконтрольна йому церква, – стратегія максимального загострення конфлікту. Якщо щось не по-нашому – лякай тиском, якщо тиск не налякав – лякай вторгненням, якщо і після цього шлють найдалі – лякай ядерними ракетами. Ядерних ракет у Московського патріархату немає, тому вони дістали їхній канонічний аналог і грізно ним потрясають. Як казав один герой класичного російського телесеріалу – «я дурень, кидай зброю!».
Але буває, що супостат не ведеться і на це. Тоді залишається тільки стрілянина по власних ногах. «Дати задню» патріарх Московський вже просто не може – тоді під ним просяде крісло і його функція в російській владній системі перейде комусь більш грізному. Хоч Тихону Шевкунову, хоч Рамзану Кадирову – аби вмів голосно бити черевиком по трибуні та робити страшне обличчя. Рейки, по яких їде паротяг РПЦ, проклали в Кремлі, і нехай очі машиніста вже квадратні від жаху, загальмувати не в його силах – позаду комісар в сані митрополита.
Що буде, якщо вони доведуть свою справу до кінця? Розкол, який можна порівняти з Великою схизмою 1054 року. РПЦ, церква, яка претендує на звання найбільшої за чисельністю вірян православної церкви (наскільки це обґрунтовано – інше питання), змушена буде розірвати відносини з 14 іншими. З погляду політики це означатиме її відмову від участі інструменту російської м'якої сили за кордоном і перетворення на локальне Міністерство православ'я. З погляду релігії – російські віряни опиняться за бортом світового православ'я в якійсь окремій кремлеславній церкві. Віряни, нажаль, у даному випадку – цапи відбувайли.
З іншого боку – а чи буде це новим розколом або фіксацією того, що вже сталося? Чи не перетворилась Російська православна церква у щось абсолютно окреме від світового православ'я? Чи не виховала вона в собі достатню інакшість, щоб говорити про нове сповідання, якщо не в плані канонів, то щодо церковного устрою і пастирської практики?
Що це означатиме для України? У Синоді брав участь митрополит Онуфрій – предстоятель Московського патріархату в Україні. У разі оформлення нового розколу в світовому православ'ї його конфесії буде вже складніше переконувати, що вони – Українська православна церква, оскільки під питанням у цьому словосполученні опиниться все більше слів. Так само як і те, що вони претендують на історичну спадщину давньої Київської митрополії.
З іншого боку, після такого жесту з боку Москви слід очікувати нових зізнань Православної церкви України з боку світових помісних церков. Якщо Москва сама себе відокремлює, який сенс зважати на її заперечення?
Як варіант можна оголосити МПЦ єретиками і розкольниками і на цій підставі звільнити від них Київську Лавру? Томос в української церкви є, а навіщо нам на території України єретики з МПЦ? Нехай зі своїм коханим Гундяєв проповідують у себе в Росії Путінські наративу.
Або варіант коли РПЦ в останній момент виробить якийсь гібридний варіант, не йдучи в розкол повністю і залишаючи можливість співслужіння з іншими церквами.
КаЦАПу вірити себе не поважати.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma