Похмурий ранок в Києві. Десь чутно вибухи. Працює ППО. На Банковій – купа народу. З бункера витягають всіх, хто там ховається. Охоронників, прибиральниць та іншу дрібноту одразу ж розвішують по ліхтарях та каштанах, а відомі «обличчя» тягнуть на Майдан залізними гаками. Ті, кого тягнуть, впиваються в бруківку кігтьми та благають просто повісити їх. Але ніхто не йде на виконання жалюгідних прохань.
На Майдані Незалежності чутно могутній гуркіт сокир – це обтесують палі та будують підніжжя для їх встановлення. Одна за одною тушки «слуг» підійсаються над розлюченним натовпом. Пащеки «слуг» спотворені благальними зойками, що перемежаються голосними питаннями: «За що? Мене за що?!!!» Але на ці немузичні та какофонічні звуки ніхто з присутніх не звертає уваги. Всім весело. Над Майданом лунають вибухи сміху та оплески з кожною піднятою палею, на яких – впізнані всім депутани, міністри та маловідомі «радники» як депутанів та міністрів, так і голови ОПи. Сам голова ОПи поруч з Боневтіком чекають, коли їм зроблять найвеличніші палі. Свої зізнання вони вже дали народному трибуналу.
Тут треба не помилитися, і кожному зі «слуг» надати палю такої величини, на яку він (вона) заслуговує. Величина визначається ще на Банковій, де спеціально навчені працівники засовують кожному з витягнених з бункеру «слуг» в сраку паяльника і завдають питання, що стосуються місцезнаходження активів та пасивів, що ними володіють «слуги». Також завдаються питання про походження тих коштів. Якщо хтось зі «слуг» починає брехати дізнавцям, то ті збільшують напругу на паяльнику, від чого той накалюється сильніше. Таким чином досить швидко визначається місце «слуги» в служницькій ієрархії.
Після того, як всі витягнені з бункеру розсаджені по палях, на Майдан привозять тих, хто намагався втекти з країни. Вони проходять доволі швидку процедуру дізнання та визначення належної саме кожному з них висоти палі. Бажаючі селфяться на тлі розсаджених по палях «слуг». Чутно сперечки стосовно правдивості визначеної дознавачами висоти паль, але вони не є надто запеклими. Всі сходяться на тому, що «слуги» на палях виглядають більш природньо, ніж у парламенті.
Через три дні тушки знімають з паль і гуманно відпускають. Відпускають навіть єрмака – бо кому потрібне падло посеред столиці? Тих, хто вже встиг втекти, відловлюють та страчують по всьому світові і нарід милується фото та відеодоказами, які викладені на телеграм-каналах вігілантів та інших народних месників. З ким з втікачів можливо, проводиться процедура дізнавання та вилучення активів і пасивів.
День відновлення справедливості оголошується народним святом і мотивовані справедливим судом громадяни записуються до лав ЗСУ і вбивають всіх окупантів. Срашка розвалюється на національні республіки (що не звільняє їх від сплати репарацій) і світ разом з Україною святкує перемогу над рашистською московією. Москалям, яких женуть сраними віниками звідси, надають клітки та вольєри в звіринцях, бо своєї республіки у них нема, а вбити всіх – хоч і бажано, але негуманно. Тож після проходження перевірки на детекторі брехні, путіністів знищують поголівно, а тим, що залишаються, надають гідне житло. В клітках перевізних зоопарків, бо звірів так тримати заборонено. Крайньою мірою, москалям таким чином дістається гарантований дах над головою та гарантована пайка.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma