Ясний день. На Майданів збирається збуджена юрба. Всім хочеться побачити цікаве видовище та прийняти безпосередню участь в ньому. Про свято було оголошено по всіх ЗМІ і новинним інтернет-каналам в тому числі.
Десь о десятій годині з динамиків починає лунати весела музика всесвітньовідомих композиторів, яка зміняє нудний для більшості перелік злочинів ЗЕгнид, не зважаючи на те, що його озвучують голосом діда Панаса. Під цю музику на Майдан вивозять у гарно прикрашених візках засуджених. Засуджені вдягнені в різну клоунську уніформу, розроблену вітчизняними кутюр’є та пошиту переважно з вітчизняних матеріалів.
Всім присутнім тим часом роздають програмки, де вказані прізвища засуджених та номера статей Кримінального Кодексу України, які були порушені злочинцями. Як міра покарання вказане закидання засуджених м’ячиками для лаунд-тенісу до смерті.
На Майдані вже встановлені красиво оздоблені стовпи, на яких довгими ланцюгами закріплені нашийники для засуджених, щоби вони не мали змоги втекти під час процедури закидання їх м’ячиками та позбавити натовп задоволення від спостереження за конаючими злочинцями.
За алфавітним списком засуджених пристібають за нашийники до стовпів. Метрів за десять від стовпів встановлені бар’єри для тих, хто буде закидати м’ячиками засуджених. Ще трохи далі – намети для продавців м’ячиків. Бо треба дбати про розкрадений ЗЕгнидами бюджет і поповнити його за рахунок самих злочинців. Тотальну конфіскацію майна вже було проведено і залишився лише останній штрих. За якихось десять гривень кожен бажаючий може кинути м’ячиком в одну з ЗЕгнид, яка має бігати на ланцюгу, ухиляючись від кидків. Оскільки ЗЕгниди є ухилянтами, то ця справа для них має бути звичною. Одначе більше п’яти м’ячиків в одні руки не дають, бо бажаючих кинути м’яча в ЗЕгниду дуже багато, а народ не можна ображати, треба надати цю можливість кожному.
В натовпі періодично виникають бійки за місце в черзі за м’ячиками, які одразу ж припиняють спеціально навчені люди. Трохи далі споруджені трибуни для тих, хто хоче просто подивитися на виконання вироку народного трибуналу над державними злочинцями і насолодитися всім тим величним видовищем. Трансляція страти ведеться дикторами колишнього «Єдиного марафону», які приречені бути закидані в останню чергу. У натовпі ширяють продавці піцци, хот-догів, гамбургерів та пиріжків, пропонуючи свій крам на халяву, тобто – даром. За ними ледь встигають розносчики кави, чаю та пива.
Серед закидуючих проводяться всілякі конкурси, тож частина грошей повертається конкурсантам у вигляді призів. Невеликих, але пам’ятних.
Закидання м’ячиками засуджених триває кілька діб поспіль. Відкидавши свою порцію м’ячиків, люди знов стають у чергу – настільки великий в суспільстві потяг до справедливості. Останніми подихають в конвульсіях диктори та режисери «Єдиного марафону». Після цього юрба розходиться, бо завтра теж треба буде зібратися на Майдані, щоби пиздити ногами тих, хто голосував за ЗЄлюпу. Вони вже не лише вирахувані, але й звезені до відділень поліції в мавпятники.
Бариги гендлюють кирзовими чобітьми, яким буде дуже зручно користуватися під час покарання ЗЕголосунів. Люди масово скуповують цей крам і потихеньку розходяться по своїх домівках, щоби прийти завтра відпочившими і виконати свій громадянський обов’язок. Ніколи ще це не було так приємно.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma