Одним з «авторитетів» якудза був Йосіо Кодама, особистість легендарна.
Народився в 1911 році в бідній селянській родині, але до кінця другої світової війни став радником уряду і наймолодшим адміралом. Трудову діяльність Кодама почав в 1929 році з членства в мафіозній організації "Союз засновників нації". Потім створив власне угруповання - “Союз небесних дій”, що виконувала замовлення на політичні вбивства. У 1934 році його бойовики вбили прем'єр-міністра адмірала Сайто, за що Кодама на три роки сів у в'язницю. Вийшовши на свободу, він вступив в імператорську армію, де зробив блискучу кар'єру завдяки своєму організаторському таланту. З 1939 по 1941 рік він очолював японську розвідувальну мережу в Маньчжурії (до речі, в ті самі роки там працював агентом японської розвідки “під прикриттям” відомий майстер карате Годзю-Рю Ґоґен Ямаґучі, який навіть побував у советському полоні), а потім створив в Шанхаї комерційну агенцію, яка постачала в Японію стратегічну сировину. Під цим прикриттям Кодама заробив колосальні статки на розкраданні китайських ресурсів, торгівлі опіумом і контролі над незаконною торгівлею зброєю. На свої гроші Кодама створив в Шанхаї секретну поліцію для боротьби з китайським опором і, повернувшись в Токіо в 1945 році, став головним радником прем'єр-міністра, принца Хіґасікуні. За ці "заслуги" після розгрому Японії американці відправили Кодаму до в'язниці Суґамо як військового злочинця категорії А, до якої належав й страчений згодом прем'єр-міністр Японії Тодзьо Хідекі.
Однак Кодама уникнув страти, тому що американській владі потрібні були люди, здатні допомогти навести порядок в країні - приборкати мафіозі, які зовсім розперезалися, та неформальними методами придушити ліві сили. Підбором таких людей займався генерал Чарльз Уіллоґбі (справжнє ім'я - Адольф Тшеппе-Віденбах), який очолював розвідслужбу окупаційної армії - підрозділ G-2. Він дав Кодамі таку характеристику: надзвичайно небезпечний, жорстокий, користується впливом на молодь, багатий; звідси висновок: Кодама міг би стати одним з головних дійових осіб у відновленні Японії.
Вийшовши з в'язниці, Кодама за завданням G-2 направив руйнівну енергію якудза проти набираючих силу профспілкового і лівого руху.
Якудза Кодама, будучи правим ультранаціоналістом, активно приступив до своїх нових обов'язків “Антикомуніста №1 в Японії”. Спочатку вдавалося далеко не все, але використовуючи свій стан і мережу контактів, почав придушувати трудові суперечки лівих профспілок, знищувати співчуваючих комунізму і іншими способами боротися з соціалістичними віяннями в Японії. Кодама використовував свою владу в якудза, щоб придушувати будь-що, що він вважав навіть мінімальним проявом комунізму або антинаціоналізму. У 1947 він наказав, щоб Мейракі-ґумі, пов'язана з ним банда, придушила робітничий рух на вугільній шахті Хокутан. Тісно співпрацював з ультраправою організацією Сатосі Акао.
У 1955 році за його участю і на його гроші, "зароблені" під час служби в окупованому Японією Китаї, а також на гроші його приятелів з кримінальних структур, зокрема Хароко Цудзі та Хісаюкі Матії, які контролювали дискотеки Ґінза (престижний район Токіо), була створена Ліберально-демократична партія Японії (ЛДПЯ) - у відповідь на загрозу об'єднання соціалістів і комуністів. Цей масштабний фінансово-політичний проект врятував Японію від скочування до лівої диктатури радянського зразка. Стараннями Кодами до кінця 50-х років оформився негласний договір між владою і якудза, згідно з яким мафія надавала послуги зі стримування лівого і профспілкового руху, отримавши в обмін можливість майже легально "стригти" підприємців. Об'єднавши і підпорядкувавши собі більшу частину японських мафіозних кланів, Кодама зажадав від них діяти так, щоб не шкодити інтересам національної економіки, особливо великому і середньому бізнесу. Тому деякі японські історики приписують Кодамі основну заслугу в тому, що в 60-ті роки Японія продемонструвала рекордне економічне зростання, назване японським економічним дивом.