Для початку можна окреслити загальні рамки питання про можливі сценарії врегулювання в Україні. У новій конфігурації світу яку відкрито анонсувала путінська агресія не існує жодних засад та гарантій безпеки окрім приналежності до кількох озброєних до зубів та здебільшого аггресивних блоків. Навіть така приналежність не є повною гарантією оскільки сильні гравці блоків можуть завжди домовитися за рахунок слабших членів.
У такій конфігурації світу, для України були б можливі дві ролі: жертви, розірваної між блоками; або гучним підголоском в одному з них. Як уже було сказано, жодна з цих ролей не дає надійних підстав для вільної української нації. Вільне майбутнє України пов'язане з відновленням міжнародного права - випадково чи ні, простo або навпаки така ситуація.
Цей прямий логічний висновок дає підстави провести ясні лінії, через які будь-які спроби і форми врегулювання переходити не можуть. Вони диктуються не Україною, а міжнародним правом, з якими її інтереси збігаються.
По-перше, Україна не може погоджуватися, відмовлятися від своїх суверенних територій. Це було б ефективним кінцем міжнародного права та винагородою практики міжнародного беззаконня.
Друге, Україна не може формально відмовлятися або обмежувати свої права як незалежна суверенна європейська держава. І знову, прецедент під прямим натиском агресора призвів би до припинення дії міжнародного права.
Це очевидно стосується права обирати своє майбутнє, гарантувати безпеку, вступати в угоди та альянси та інше. Ніхто не може диктувати чи обмежувати такі рішення незалежної європейської країни.
Третє, при розгляді можливості припинення вогню Україна має оцінити всі сторони такої можливості досконало та об'єктивно включно:
- Pеальні та фактичні основи стримування ворога та непоновлення ним агресивних дій.
- Cпроможністю чинити ефективний опір у разі поновлення ворогом збройних дій;
- Можливість зберегти та продовжити свій статус і міжнароднe становище як жертви прямої і неспровокованої збройної агресії.
- Здатність ворога відновлювати військовий потенціал і готуватися до відновлення агресії тощо.
Ми знаємо що мета ворога це знищення незалежної Укріани. Тому корисність припинення вогню потрібно оцінювати за реальними обставинами, насамперед: за здатністю стримувати ворога, а не під красиві мелодії і мало чого варті папірці.
Лінії це вираз логіки реальності. Її: цю логіку не можна заговорити жодними розповідями чи побажаннями. Суспільство має ясно знати, які питання не обговорюються з ворогом і лінії переступати які не можна.
Ми вже з'ясували, що можуть бути різні формати переговорів. Також важлива їхня суть. Переговори про те як РоSSія повинна завершити свою злочинну авантюру не мають і не можуть мати нічого спільного з темою "як послабити Україну тa змусити її піти на поступки". Мірило ясне: міжнародне право.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma