Інформаційна війна – жахлива і підступна. Інформація – як спиртний напій.
Спочатку все гаразд. Потім ти потихеньку п’янієш, але не відчуваєш цього. І потім, коли накидаєшся нею по самі вуха – стаєш неадекватним ідіотом, якого легко заставити робити те, що необхідно. Або вбити. Інформацією.
До чого це я?
Перше. Пару днів тому на монопольно-суспільному телемарафоні, присвяченому індивідуальним досягненням хрипливого супергероя зі сталевими яйцями по вісімдесят гривень, послухав діалог двох д@вб@й@бів.
Д@вб@й@б №1 – кореспондент. В окулярах і при краватці-галстуці. Дуже, мля, розумний і, як зараз кажуть, креативний. Д@вб@й@б №2 – експерт з питань впливу електричних скатів на швидкість електричних самокатів незалежного Центру досліджень електролічильників. Кандидат і доктор. З червоними очима й у піжамі.
Відбувається наступний діалог.
Кореспондент (К) (на фоні схилів Дніпра): – Я радий вітати у нас на зв’язку експерта з електромереж і електроенергії пана Абсталхуємбея Попенка!
Експерт (Е): (на фоні стіни, обшитою вагонкою, тяжко моргаючи червоними очима): – Здрастє! (Десь у далині кукурікає півень…)
К: Ви як експерт скажіть нам терміново – що з єліктічєством і коли 3,14-здець!?
Е: Наш найвеличніший вчора сказав комусь там десь, що вже 30 відсотків електромереж – 3,14-здець… Але я думаю, що трохи більше, десь процентів 40…
К: Ви, як експерт, скажіть, куди ворогу треба #уярити, щоб нам прийшов 3,14-здець?
Е: Ну, я думаю підлому рашковському ворогу треба бити по Задрипанську, Західноцюрюпинську та Зеленоволинську. А ще якщо він бахне по Південній Балабунівці (де у нас хаб) та й добавить ще наліт на Чорну Недригайлівку (де у нас мережа) – тоді гарантований 3,14-здець!
К: А що робити українцям?
Е: Все відключати і нічого не включати. Купляти генератори, свічки кондитерські, парафінові і геморойні. Ліхтарики садові і карманні, павербанки і консервні банки з тушонкою. Бо 3,14-здець обов’язково буде. Кажу як експерт.
К: А як же тєлємарахвон?
Е: А телемарафону – бути! Він вічний!
К: Дякую, пане суперексперт!
Е: Нема за що. Чекаю на донати.
Отак. Лише відсутність належного грошового забезпечення зупинило мене від потрощення телевізору.
Питання до дебілів. Декілька. Якщо ви прямо з ОПи розказуєте про знищення 30-40% енергосистеми, чи не надихаєте ви ворога знищити гарантовано 50-60%??? Щоб українці стали на коліна! А детально розповідаючи, у яких населених пунктах і які пошкодження та наслідки – пропонуєте ворогу повторити обстріли?!
Бо те, що чудять в ОПі й на марафоні такі журналісти з такими експертами, інакше як акціями вигідного психологічного впливу ворога на населення і не назвеш!
Приклад другий.
Але маленьке прєдісловіє. Щось раптово згадується мені біографія одного українця з Бердянського уїзду Таврійської губернії. Івана Проскурова. Героя Радянського Союзу. Кавалера найвищих орденів СРСР. Льотчіка. Який за чотири роки пройшов «славный боевой путь» від старшого лейтенанта до генерал-лейтенанта, заступника наркома оборони СРСР – начальника Розвідувального управління РКЧА. Потім – знятий з посади й – у підвал. В 34 роки. Висококласний льотчик. Який намагався стати головним розвідником. Узяв на грудь штангу, яку не зміг підняти.
Так до чого це я.
Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов. За 15 років – від лейтенанта до генерал-майора. Повний кавалер ордена «За мужність» та кавалер Хреста бойових заслуг. Спецназ. Схиляю голову.
Але. Пряма мова: «Ми воюємо не з російським режимом… а з російським народом. 82% абсолютно підтримують бойові дії в Україні».
3,14-здець. Повний. Чому?
Тому що! Тому що не було у цей час поряд біля пана Кирила толкового соціолога або психолога!
Ще раз «Ми воюємо… з російським народом!».
Усвідомлюючи те, якою є наша війна сьогодні і проти кого вона, знаючи скільки ворог поробив нам лиха, скільки людей загинуло, поранено, зґвалтовано, викрадено, вивезено клятими рашистами, я все ж таки зауважу.
Уявіть як зараз у росії виють. Від радості. Як волають диктори по ТВ: «Главный укронацистский разведчик заявил о том, что они воюют со всем российским народом! С детьми и стариками! Инвалидами и роженицами!».
В мене питання. Нахера так чудити? Кому ти даєш додаткову зброю у руки ворогу? Навіть інформаційну. Чи захотілося охєрєнно розумним побути? І це на користь Україні, чи на шкоду?
При цьому толковий соціолог запитає:
- Добре! 82%! Це росіян яких? Усіх? Чи тільки опитаних?
- Де їх опитували? Якщо тільки у Масквє, Пітєрє, Новосибірську або Ростові – це одне! А якщо додатково ще у Запиздюйську, у Великих Пройобах та Малих Свистулях – це вже інше! (у соціології це називається допустима похибка);
- опитування було анонімне чи ні, на вулиці під камеру або по телефону? Це ж все впливає на репрезентативність дослідження, тобто на здатність вибіркової сукупності (тобто тих, кого опитують) відтворювати основні характеристики генеральної сукупності (тобто усього населення)!!!
Уявімо, що опитування проводиться телефоном, які у рашці всі завдені на конкретні прізвища власників.
Дзінь-дзінь! «Алльо! Вам званіт социологическая служба «ПУ-ФСБ и кампанія! Скажите, Лаптеногов Дурбуглан Чурекович, 1982 года рождения, проживаючий по адресу: улица 28 бакинских коммерсантов, дом 7, который скоро под снос – вы за специальную военную операцию, которую объявил наш великий президент или, сука, ты против!!!???»
Що скаже таварич Лаптєногов?
І ще питання. Такі цифри наш головний розвідник, не думаючи про наслідки, озвучує на підставі результатів опитування російських організацій? Чи іноземних? Чи може наш український спецназ разом з ІПсО у середній полосі РФії, Москві та Пітері опитування робив? Отож бо!
Висновок!
Інформація може бути не тільки актуальною, але й небезпечною. Навіть смертельно. Слово – вбиває!
Просто нагадаю вам три висловлювання лише одного небритого дискжокея пана Арахамії:
- корупція в ДНК на Україні просто зашита;
- скорочуємо армію, бо завжди немає коштів;
- Україна могла б шантажувати весь світ, якби зберегла ядерний потенціал.
Після цього було 24 лютого…
І останнє на сьогодні. Дуже важливо розуміти відмінність тих, хто розмовляє і тих, хто воює. Захищаючи нас. Не абстрактну державу, а саме нас. Стоїть на смерть. Проти ворога. В окопах і на стартових позиціях. У складі снайперської або льотної пари, танкового екіпажу, артилерійського розрахунку.
Ті, хто своїми діями допустив в Україну агресора, зараз волають «Бережіть тепло і світло!», самі сидять у охороняємих котеджах з автономним освітленням і опаленням, і їх не турбує ціна на яйця і хліб, гречку і цукор.
У них валюта інша. І цінності.
І ті хто, сидячи в ОПі або Верховній раді, з телевізора волає: «МИ помстимося! МИ не простимо! Жодний злочинець не уникне НАШОГО покарання!» під словом «МИ» має зовсім не себе.
На жаль.
Бо вішати з екрана локшину лохам в стилі полковника Люсі Арестовни-«два-три-тижні» – тепло і безпечно. Для них. Не для нас.
Ви ж себе дурнями не вважаєте. Чи ні?
Позивний Don
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma