23 липня 1990 року синьо-жовтий прапор України було піднято над Київською мерією. З цього дня розумно почати відлік шляху, і просування країни до сучасного, демократичного суспільства. Вже зовсім скоро ми будемо відзначати 30-річчя цієї дати. Через кілька місяців проект незалежної України почне відраховувати четверте десятиліття.
Сьогодні, якщо подивитися на факти то доведеться визнати що в країні як і раніше, як і 30 років тому в коллапсирующему Радянському Союзі не існує правової системи яка могла б:
Закінчити розслідування злочинів проти суверенітету і громадян країни (справа злочинів проти Майдану)
Зберегти незалежність від влади і довіру суспільства до чесних і справедливих рішень по ключовим питанням суспільства і незалежності (як видача беркутівців)
Забезпечити чесний і неупереджений розгляд справ гучних злочинів (справа Гонгадзе, справа Шеремета та інші)
Працювати як об'єктивна, незалежна від влади і справедлива противага зловживань владою, корупції, спробам необґрунтованого політичного або фінансового впливу на питання і проблеми важливі для суспільства.
Об'єктивно це так, невдача і може бути в такій ситуації підходять і сильніші терміни. Після третьої форсованої спроби реформ і надій на їх плоди (початок 90-х, Помаранчева революція, Євромайдан) може з'явитися привід для певного занепокоєння.
Питання в тому у що виллється це незадоволення і занепокоєння. У заламування рук, в похмурі пророцтва, в замикання в себе ми ж попереджали а вийшло. Або в чесне питання і чесну неупереджену спробу відповісти на нього - а чому у нас знову вийшло як завжди? Що МИ (НЕ зайка, не путин, не 76%) знову зробили не так? Де пропустили поворот з колії яка знову може привести нас до відправного пункту (відсутність громадянських механізмів контролю над владою, відсутність правової системи яка користується мінімальним довірою суспільства та ін.)?
Сьогодні необхідно осмислене свідоме рішення, і воля навіть почати такий чесний і неупереджений діалог. Розмову тих кому потрібні реформи, реальне просування вперед, нормальна вільна і демократична сучасна країна 21-го століття. Вона не побудується сама собою, не виникне з туманів і міражів надій і очікувань. Вона може бути побудована громадянами на основі, і як результат: громадянської відповідальності; громадянської сили; і громадянської дії.
Якщо не громадяни - хто? Зачекайте, а громадяни - це хто?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma