Enigma Enigma

Synytsia.

2020-06-11 14:05:53 eye-2 2929   — comment 0

З Іршавського фронту


У вісім годин вечером 13 березня ц. р. ми дістали наказ вислати до села Сільця стежу з ґарнізону Січовиків, бо наступають мадяри у великім числі з Великих Кумят (Севлюський округ) в напрямі Заріччя-Сільце. Стежа нам принесла відомість, що все спокійно й ніде не запримітили ворога. 

А тепер з чим виступати на позиції, коли не було ніякої зброї крім 7 пістолів кал. 6-35, та по два засобники на кожний револьвер. Я з окружним командантом вирішив якось мирним шляхом погодитися з міською жандармерією, щоб дістати від них кріси та набої. Нарада була коротка і я був висланий, як делеґат, предложити цю пропозицію команданту жандармерії.  Мав багато праці, поки він зі мною погодився. Нам було передано 62 кріси, 4 міномети, 4 ракетові пістолі, 4 легкі кулемети, 15 пістолів кал. 7-65, та до них 400 штук набоїв до кулеметів і крісів з обіїмками, та 250 ручних ґранат – 200 чеської вироби з запальником 0-15, а 50 плескатих з бомбовим запальником, крім того 5 ручних кулеметів від фінансової сторожі і 30.000 набоїв з обіїмками. До 3.30 год. ночі з 13.03 на 14.03 ц.р. січовики були озброєні. Ґарнізон мав 31 січовиків, 10 українців з чеської команди фінансової сторожі, якими обсадив я дві позиції на хребті Сільце-Арданово, ждучи ворога в напрямі Заріччя. Розвідка, 1 поручник та 4 січовики, відійшла до села Заріччя, звідки вже не повернулася.

Бій почався 14. березня в 9. год. ранку, де наші січовики разом з фінан. сторожею, на командних над ворогом позиціях, держали фронт до 16.30 вечера, відбиваючи ворога , наступаючого на державну дорогу та на вузькоколійну залізницю села Сільце. Підчас боїв мадяри падали як снопи. О пів на п’яту я дав наказ відступати ланцюгом до Іршави. При відступі на нашій стороні впали 4 січовики, 2 фінан. сторожі; 3 тяжко ранені, яких ми не могли вже забрати з собою, бо знову почався бій проти мадярської скорої дивізії, що в числі приблизно 1000 напасників на колесах наступала по дорозі на нас. У самій Іршаві ми відбивалися коло сільського дому до 10. год. вечера. Я дістав телефонічний наказ, уже останній наказ, від команди в Хусту, відступити з відділом до Білок та ждати дальшого наказу. Але телефонічний звязок був уже перерваний і я зі своїм відділом мусів відступати через Іршаву, під обстрілом місцевого населення (жидів, мадярів та мадяронів) до Білок, що лежать 8 км. від Іршави. Наш відділ знову втратив 5 боєвиків. Вбитих і ранених пойменую пізніше.

В 11.30 в ночі, з 15 на 16. березня в Білках нас привітали мадярські терористи знову вогнем з пістолів і крісів, але в нас ніхто ранений ані вбитий не був тому, що я відкрив вогонь з кулеметів, ґранат по школі. Ми примусили їх замовкнути. До нашого відділу прилучився робітничий  відділ під проводом одного десятника. З терористів мабуть зістало чимало поранених. Зазначаю, що десятник був дуже добрий і енерґійний  у дальших відсічах проти адярської навали, що на нас насувалася, грабуючи  все в селах і підпалюючи хати, мабуть, щоб пожари піддержували їм світло на дорогу. В Білках до нас прилучилися деякі озброєні особи карпатських сіл. Але ці люди були так зморені гірськими переходами, що в бою не можна було від них нічого сподіватися. Мій відділ мав 7 фінансів та 62 січовики. Тут наказав я розібрати решту муніції і на пораду одного учителя, що брав з нами участь у бої і якого потім мадяри розстріляли, відступав через болота та мочари до гір у напрямі Хусту, а там хотів прорватися через село Нанково на румунські границі.

Але було вже пізно. Ми вирішили заняти позиції за Імстичовом на першому хребті, та битися до останнього. В свою чергу я післав розвідку в напрямі Ізи, але справа була для нас неприємна. Мадяри займали з Хусту всі села, розкидані по дорозі Хуст-Довге. 16. березня ми пересиділи на своїх позиціях аж до 5. год. вечера в спокої, коли нас окружили раптом мадяри  з трьох сторін так, що ми з ними билися  до останнього набою. Люди, дивлячися на те, що ми не вдержимося, бо не було вже чим і стрляти, порозбігалися куди лише хто міг. До півночі осталося зі мною 8 січовиків, а решта були ранені та порозбігалися. Ми, решта 9 чоловік, мусіли втікти рівно ж до одного млина в горах та передягнутися до цивілю. Своє січове вбрання спалили та решту зброї закинули. То є 4 кулемети, 9 крісів, 7 револьверів. Рівночасно знищили всі документи, що мали й розійшлися різними ворогами.

Дня 17. березня я ще з одним січовиком були арештовані в Поляні, окр. Свалява, де нас мадярські жандарми збили та привели до Сваляви й прилучили до транспорту, що мав бути відправлений на польські границі. Були це люди виловлені мадяронами в горах, молоді хлопці з Галичини, що рівно ж розбігалися з Хусту, то з Верецьок в гори. Цей транспорт числив 45 чоловік з нами. Зі станції Свалява вузькоколійною дорогою до нижніх Верецьок. Це було 19. березня. Там уже нас чекали польські старшини, три капітани, один поручник, один хорунжий і 7 тайних поліцаїв, крім того один майор мадярської жандармерії і 4 жандарми, окрім тих що нас ескортували. Там знову, вже польські кати, били кожного поодиноко канчуками та кулаками по зубах, випитуючися хто звідкіля є, аж на мене, бо я зразу сказав, що походжу з Полтавщини. Завдяки одному священникові, що запротестував проти такого знущання над людьми, ці кати від своєї персекуції відступили. Забрали свої кріси, та відїхали на польську границю в автах з обіцянкою, що там на нас почекають. Нас двох майор мадяр. жандармерії випустив на волю. Рано знову ми були заарештовані в Поляні та відведені до свалявської тюрми, але ті нещасники в числі 43, що були безперечно розстріляні поляками, як ми зачули другого дня від того ж заарештованого мадярами священника, що протестував проти звірств. Його мадяри мали на третій день розстріляти на тюремнім дворі з одним учителем. Про їхні імена не міг довідатися, бо не мав від кого.

Кінчу. Продовження, а це найголовніше зашлю іншим разом.

СЛАВА УКРАЇНІ! 
Н.Р.

З матеріалів часопису закарпатської молоді “Пробоєм”, – березень-квітень  1939 р., ч.3-4 , с.15-16. Режим доступу: Diasporiana.org

 


Підтримати проект:
Патреон: https://www.patreon.com/synytsia_blog
ПриватБанк:  5363 5420 1028 0445 (Синиця Ярослав Дмитрович)

Долучитись до прихильників журналу можна за посиланнями:
Сайт: http://synytsia.com
FB: https://www.facebook.com/synytsiablog
Instagram: https://www.instagram.com/synytsia_blog/
Enigma: https://enigma.ua/users/sinitsya_yaroslav/
Telegram: https://telegram.me/synytsia_blog

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma