Історія замовчувань, перекручень, інсинуацій та інших ідеологічних «редакцій» знакових текстів за часів «літературознавства у штатському» загалом відома. Період так званого «застою» змінився не менш хваленою «відлигою», але для більшості авторів мало що змінилося. Найбільш відомими з тієї орденоносної епохи стали історії першої публікації в СРСР роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» в 1966-1967 роках і так само першої публікації роману-документа Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» у тому ж 1966-му.
Зокрема історія другого з них була така, про що мова у книжці Павла Матвєєва «И ад следовал за ним». Восени 1964-го року відомий письменник Анатолій Кузнєцов приїхав до Києва з Тули, де він тоді жив, і приступив до роботи над рукописом роману-документу «Бабин Яр» - книги, яка кардинально змінила його власну долю. Адже радянський тоталітарний режим, проводячи негласну політику державного антисемітизму, протягом десятиліть старанно замовчував історію нацистського геноциду в Бабиному Яру, вважаючи цю тему для себе небезпечною. Бабин Яр - не тільки назва нині вже давно не існуючого глибокого яру, що знаходився на околиці Києва, в районі, що отримав назву Куренівка. Бабин Яр – це символ одного з найстрашніших злочинів періоду Другої світової війни 1939-1945 років.
Тож не дивно, що, будучи опублікований в журналі «Юність» 1966 року з безліччю цензурних вилучень, роман став фатальним для автора, який сприйняв втручання у свій задум, як акт насильства над особистістю і три роки по тому втік з Радянського Союзу. Щоби опублікувати повний текст книги, за що радянський режим оголосив його зрадником, вилучивши з «радянської літератури».
«Про Кузнєцова після його втечі з Радянського Союзу в 1969 році якщо й писали, то виключно в жанрі клеветона (наклепницького фейлетону), настільки популярному в радянському офіціозі в брежнєвсько-андроповські часи, - нагадує автор книжки. - Першим і найбільш відомим зразком якого стала паскудна статейка під назвою «Кілька слів про колишнього Анатолія Кузнєцова», приміщена в «Літературній газеті» через тиждень після того як автор «Бабиного Яру» оголосив про своє небажання повертатися з Лондона до Москви. Тривало це, правда, не дуже довго, після чого про існування дефектора Кузнєцова було наказано забути - так, немов його й зовсім ніколи не було. Коли ж десять років по тому Кузнєцов помер, то єдиними, хто про нього іноді згадував, були його колеги по службі - співробітники Російської служби американської радіостанції «Свобода», які спочатку до першої річниці смерті, а потім з загоди так званих «круглим» і «напівкруглих» дат випускали меморіальну передачу, присвячену пам'яті свого передчасно померлого товариша по службі».
Загалом у книжці літературознавця Павла Матвєєва розповідається про життя і долю Анатолія Кузнєцова, чия головна книга - документальний роман «Бабин Яр» довгий час залишалася актуальною.
Павел Матвеев. И ад следовал за ним. Жизнь и судьба Анатолия Кузнецова. – К.: Саммит-книга, 2021
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma