Автор цієї збірки вже давно, а саме від 2000 року, мешкає в Америці, тож не дивно, що більшість його текстів - про відчуття дому і кордонів, про простори рідної для письменника Тернопільщини і Нью-Йорка. Можливо, вчитавшись в його вірші, зможемо зрозуміти, де йому найкраще твориться, як чергує написання прозових і поетичних текстів, чи часто відчуває ностальгію за містами, які далеко.
Василь Махно на Ніагарі. 2009
Загалом до нової поетичної збірки Василя Махна «Одновітрильний дім» увійшли вірші, написані протягом 2018–2020 років. У них — океанічні простори та безмежжя атлантичних узбереж, над якими пролітають кити, серпневі комети й серпокрильці, кукурікають дощі, а Бах, замість музики, займається плеканням бджіл. З вікон поетового дому, що пливе під одним вітрилом, видно найдрібніші деталі світу, чути, як баламкають бакени і з’являються рідні та далекі береги. Зокрема «Тернопіль запитань», як у цій збірці. В якому –
можна співати про місто кульбаб
можна в «Козі» пригадати про БАМ
можна гортати життя як книжку
нічого уже не заступиш стихом
насінням кульбаби розлітається хор
нитка – окремо: окремо – пришва
мама іде по розсохлий баян
потім співає - але це не твоя
музика - навіть не твій страх
по телевізору крутять футбол
а на полиці російський Лі Бо
Василь Махно. Одновітрильний дім. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2021
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma