З уваги на появу речей, подібних до цієї, зайвий раз переконуємося, що постмодернізм у нашому житті ніяк не здає позиції. Строката суміш ідей і прийомів, позичених у недалекого минулого, робить сучасний продукт і цікавішим, і більш споживним. Адже в минулому поганого не виробляли.
Так, "Бетмен. Останній лицар на землі" Скотта Снайдера (К.: Рідна мова) увібрав у себе тренди, штампи і кліше з багатьох попередніх сюжетів. Наразі перед нами, ясна річ, майбутнє. Тобто минуло двадцять років - і славетний Брюс Вейн, який за покликом міста (і серця) час від часу, як відомо, напинає маску (і костюм) народного месника, прокидається в лікарні Аркем. Молодий та при здоровому глузді. Виявляється, він… ніколи не був Бетменом.
Те саме, згадаймо, відбувається з Ісусом у драмі "Остання пристрасть Христа", свого часу забороненого, до речі, на Заході (фільми виходив лише на відеокасетах). Далі, щоб розгадати таємницю свого минулого, наш Темний Лицар вирушає в довготривалу подорож і зустрічається з майбутніми версіями друзів та ворогів. Зокрема і з огидним попутником — головою Джокера. Дехто при цьому здивується, чомусь досі жива, відрубана голова Джокера стає для Бетмена бридким провідником крізь простори понівеченого Всесвіту DC, але більш уважні читачі згадають аналогічну історію з "Голови професора Доуеля", класики радянської фантастики з-під пера Алєксандра Бєляєва.
Якщо тримати усе це, вибачте за тавтологію, в голові, то мандрувати з героєм оповіді буде набагато спокійніше. А так, звичайно, перед нами захоплююча оповідь і навіть екшн про чергові карколомні пригоди Бетмена. Який, щоб викрити, що саме призвело до такого моторошного майбутнього, має вистежити невимовну силу, що знищила світ, який він колись знав.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma