Чи потрібно нам руйнувати Керченський міст?
План Перемоги Президента України сьогодні намагаються подати, як мирний план. Хоча самого Плану Перемоги ніхто не бачив. В галасі, зчиненому навколо Плана Перемоги, перелицьованого на "мирний план", більше політичних маніпуляцій, а то й відвертих спекуляцій, ніж простої спроби зрозуміти мету самого Плану Перемоги.
І цьому є пояснення: внутрішня політична опозиція намагається прискорити процес здачі окупованих територій України для відновлення виборчого процесу з надією прийти до влади; зовнішня політична опозиція намагається прискорити процес капітуляції України для відновлення бізнесових взаємовідносин з російськими бізнесовими структурами.
Якою буде доля мільйонів українців після реалізації "мирного плану"? Ні внутрішню, ні зовнішню політичну опозицію це питання не цікавить. «Бізнес, тільки бізнес і нічого особистого».
Але! Об’єктивна реальність іноді не співпадає з ілюзіями навіть дуже авторитетних людей, наділених безмежною владою.
У 2006 році вийшла у світ книга Єгора Гайдара «Гибель империи. Уроки для современной России». Ця книга була реакцією російського реформатора Єгора Гайдара на послання президента росії Федеральним зборам 2005 року, в якому фактично було анонсовано початок відновлення російської імперії.
Цією книгою інтелектуал Єгор Гайдар намагався аргументовано пояснити, якою небезпечною, а то й катастрофічною, може бути ілюзія відновлення російської імперії в будь-яких межах. Проводячи історичні паралелі з ”Третім Рейхом“, Гайдар намагався показати російському істеблішменту і всім росіянам, що спроба відновлення імперії приведе до катастрофи…
Наприкінці того ж таки 2006 року Єгор Гайдар був госпіталізований в Дубліні з симптомами важкого отруєння. Анатолій Чубайс, близький друг Гайдара і останній із когорти перших російських реформаторів, пов’язав це отруєння із вбивством Олександра Литвиненка і Ганни Політковської (для довідки: до шлюбу – Ганна Степанівна Мазепа; за версією Вікіпедії, Ганна Мазепа народилася в сім’ї радянського дипломата Степана Мазепи, який працював у постійному представництві Української РСР при ООН).
Фахівці пов’язують череду вбивств російських реформаторів, які намагалися перетворити росію в демократичну державу, саме з активізацією проімперських сил в росії.
Ілюзія відновлення російської імперії, якій намагався протистояти Єгор Гайдар, заполонила уяву росіян. Ця ілюзія посилювалася вдалими, на думку росіян, війнами в Молдові, Абхазії, Чечні та Грузії.
Ілюзію “всемогутності” в росіян посилювала й невиразна позиція цивілізованого Заходу, інтелект якого був на той час подавлений “гормонами щастя” від гігантських надприбутків. Ці ”гормони“ сформувалися російськими енергоносіями і ненаситним російським внутрішнім ринком, який наповнювався європейськими товарами – звідси і надприбутки європейських та американських компаній.
«Бажання комфорту, безпеки, а іноді й егоїстичні мотиви можуть вступати в конфлікт з їхніми інтелектуальними прагненнями. Тобто, в таких індивідів ми часто спостерігаємо своєрідний "дуалізм" – з одного боку, високорозвинений інтелект, а з іншого – досить сильні інстинктивні, емоційні реакції, котрі іноді можуть домінувати навіть всупереч раціональним міркуванням» ("Асистент Anthropic")
Ці “гормони щастя” вплинули і на військовий блок НАТО, фінансування якого скорочувалося кожного року після розвалу СССР. Європейці майже припинили виготовляти озброєння та боєприпаси для сухопутної армії, керуючись ілюзією миру на Європейському континенті. Ілюзією того миру, який обіцяла ”демократизація“ росії.
І колись потужний військовий блок НАТО вже виглядав в очах росіян беззубим ”паперовим тигром“… І саме тому ”можєм повторіть“ стало звучати сміливіше і гучніше.
Російське суспільство, за дуже рідким винятком, сприйняло ілюзію швидкого відновлення російської імперії як об’єктивну реальність. Звідси й СВО, а не війна. Звідси і ”бросок мангуста“…
«Через несколько недель с начала вторжения России на Украину и за пару дней до своего отъезда из России, Анатолий Чубайс на своей странице в фейсбуке опубликовал пост, который был посвящён дню рождения покойного Егора Гайдара. В посту сообщалось: «В наших спорах о будущем России я не всегда с ним соглашался. Но, похоже, Гайдар понимал стратегические риски лучше, чем я, а я был неправ». Вероятно имелось ввиду об угрозе постимперского синдрома России, о котором Гайдар писал в своей книге» (Википедия)
“Бросок мангуста” закінчився ”жестом доброй волі“ і ошалілий від нежданчика російський істеблішмент якийсь час мовчки оглядався навкруг…
Звідси нам необхідно повернутися до 2010 – 2013 років, коли, власне і сформувалося тверде переконання в наступному кроці – реалізації ілюзії відновлення російської імперії.
Чому була вибрана модель збройної агресії, а не "Співдружності" за Британським зразком?
Відповідь на це питання будувалася не тільки в процесі "успішних війн", але й на базі "нестабільності" проросійських сил в політичному спектрі України. Навіть найбільш проросійська партія Регіонів не виглядала в кремлівських очах абсолютно надійним суб’єктом в планах побудови російської імперії.
Але найбільшу тривогу в кремлі викликала демографічна криза, яка невпинно насувалася на росію.
«За советские десятилетия кремлевское отношение к Украине и украинцам на поверхности как бы не менялось, но на скрытом уровне претерпело серию метаморфоз, которых я буду касаться в этой книге. Постепенно, чтобы, в конце концов, вернуться к вполне осознанному, хотя, естественно, и не объявляемому вслух, воспроизведению дореволюционного идеала единого русского народа.
Чем объяснить такой возврат к прошлому? В Кремле прекрасно видели, что доля русских в населении СССР медленно, но неуклонно сокращается…» (Л. Д. Кучма «Украина – не Россия»)
"Вдалі війни" по відновленню російської імперії, особливо під час Чеченських воєн, остаточно дестабілізували демографічну ситуацію в росії і поставило її на грань катастрофи. Про що і попереджав російський генерал Івашов. Однак у кремлі вирішили, що досить буде засекретити інформацію про останній перепис населення російської федерації і про демографічну ситуацію в росії взагалі.
У 2012 році академік Сергій Капіца виступив із серією лекцій саме з проблем демографічної кризи в глобальному масштабі. Всі розрахунки фізика Сергія Капіци зводилися до межі у 2025 році.
Але найцікавіше в цьому плані – розмова історика Бестужева та фізика Капіци у 2011 році в студії Гордона. Ні, не нашого Гордона, а російського, який, між іншим, робив надзвичайно цікавий контент із науковцями. https://www.youtube.com/watch?v=LVsFuiI2fKc
«13:07 - только 5% мужчин и женщин способны производить здоровое потомство…;
39:47 – а потом вдруг она вскипает…;
48:19 – потому, что подобные изменения не только в количественном составе народонаселения, но и в его структуре, не могут не вызвать социальных потрясений…;
49:39 – в нашей стране это уже происходит…;
49:44 – и военные не понимают, что через 17 лет у них будет в 3 или в 4 раза меньший призывной контингент, чем сейчас; вот уж точно солдат в армии будет меньше, чем генералов…»
Отже, в кремлі на 2014 рік добре розуміли, що часу на перетворення ілюзій в реальність практично не залишилось. Звідси і швидка анексія Криму і "Новоросія". Звідси і активна підготовка до масштабного вторгнення в Україну…
І ось підходить до завершення 2024 рік…
Майбутнє росії на 2025 рік ілюструє Катерина Шульман в «Маниакальная фаза бюджетного плавнирования»
https://www.youtube.com/watch?v=lwYyEWc-X5w
І в «Послевоенная Россия будет крайне дискомфортным и опасным местом» https://www.youtube.com/watch?v=e9ZkKux5J_I
Отже, чи потрібно нам руйнувати Керченський міст?
ПС
У своїх катренах Мішель Нострадамус дав тільки одну дату – це 2025 рік, з якою пов’язав «найбільшу війну ХХІ століття» і крах «північної імперії варварів» ( пост «Тінь майбутнього»)…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma