Суто ігровий момент потроху входить в сюжети сучасних романів, чиї герої випробують долю в незнайомих образах та ситуаціях. Але засилля екзотики в зарубіжних детективних історіях зазвичай не витіснить пам’яті про наше нещодавнє минуле, яке треба тримати на думці, читаючи ці книжки, за деякими вже знімають кіно.
Володимир Єшкілєв. Патерн. – Х.: Фабула
Автор цієї захоплюючої історії – відомий майстер конспіралогічних теорій, викладених у багатьох його знакових романах. Від Сковороди і Гетьманщини до космічних одіссей і кримінального світу – така розмаїта тематика його творів, в яких обов’язково живе дух авантюри. Так само у його новому гостросоціальному романі про лабіринти шоу-бізнесу, в яких не лише запалюють нові «зірки», але й завзято ділять грошові потоки та воюють за рейтинги, готові на зйомки для закритих сайтів й навіть на вбивство. Більше, того, автор переконаний, що це маленька модель нашого великого світу. «Акваріум нашого світу здається нам океаном, - дізнаємося ми із вступу до роману. - Ми не бачимо тих, хто за його стінками. Ми не знаємо, хто затверджує ролі лідерів і героїв. Хто пише сценарії політикам і володарям думок. Ми не знаємо, звідки присилають режисерів вселенського шоу. Ми живемо у світі, створеному не нашою волею. Ми граємо за чужими правилами. Але одного дня стінки акваріуму можуть тріснути». Тож у романі ми крок за кроком наближаємося до верхівки піраміди, дізнаючись про босів «системи», які контролюють індустрію заборонених задоволень.
Тетяна Белімова, Андрій Процайло. Яйце-райце, або Мільйон на мрію. – К.: Брайт Стар Паблішинг
Якщо вже читати сьогодні, кажуть, нудно, то ось вам роман-шоу, роман-турнир, роман-розвага, який не має аналогів у вітчизняній літературі. Ну, а із зарубіжних на думку одразу спадають «Голодні ігри» Сюзанни Коллінз, хіба що без жорстоких ігор на виживання. Натомість в основі цього авантюрного роману роману, створеного дуетом авторів - масштабний всеукраїнський проект гри: цікавої, захопливої, веселої. Оскільки ж мова про гонитву за коштовним каменем, що здатен змінювати людські долі, і який сам може стати сюжетом не гірше класичним «Мисливцями за діамантами» Луї Бусенара чи новомодними «39 ключами» Карколомні пригоди, соціальна сатира, комунальний гротеск з історією столичного скоробагатька, мудрого дядька-безхатька та багатьох іншим екзотичних героїв та персонажів. Усе це ігрове дійство обрамлене, тим не менш, «застережними» назвами розділів, що вкладаються у своєрідний лексикон народної мудрості в умовах відвертого капіталізму в одні руки. «Від багача не жди калача», «Добре вкрасти, як є до чого прикласти», «Із брехні податок не беруть». Фінал роману-гри, як завжди, незавидний, але цього й слід було чекати. «До Києва причалапала осінь, - повідомляють автори. - Підкралася непомітно, по-зрадливому накинувши на літо мокре рядно дощів упереміж зі злим, мов пес, що зірвався з ланцюга, вітром. Дніпро ревів, стогнав, мучився, спокутував, певно, свої гріхи. Ресторан «Яйце-райце» за одну ніч розлетівся на друзки й понісся у Чорне море».
Олександр Роднянський. Виходить продюсер. – К. : Брайт Стар Паблішинг
У цій книжці відомого продюсера ефект несподіванки працює разом із професійним викладом матеріалу. Це до того, що можна скільки завгодно сумніватися, чи може бути продюсер режисером, або більше того – сценаристом, але автором біографічного бестселера він може виявитися непоганим. І ще дещо вражає у цій непересічній книжці. А саме – те, з якою щирістю і відвертістю іноді розкриваються мотиви творчості та інші професійні подробиці вкупі з таємницями, рецептами успіху та просто подробицями «робочого» процесу. Шляхів до тріумфального завершення будь-якого проекту хоч як дивно, існує всього лише два, і обидва цілком благородні, якщо ти патріот справи. І нехай автор книги, пояснюючи, чому саме продюсери зупиняють свій вибір на тому чи іншому проекті, згадує цілий комплекс факторів – від бажання співпрацювати з видатною особою до зацікавленості в тематиці майбутнього фільму. Бо, наприклад, історія співпраці з тим самим Андрієм Звягінцевим, якого «звинувачували в фальшивій багатозначності, пишномовній метафоричності, називали епігоном Тарковського» була з розряду допомоги несправедливо упослідженому, але талановитому автору. Те саме в роботі з Олександром Міндадзе, коли нам кажуть, що «все було інакше», а насправді працюють ті самі людські почуття. «Я просто не міг залишитися осторонь проекту про Чорнобильську катастрофу, - згадує Роднянський. - Все, пов’язане з нею, для мене особисте, біографічне, емоційно близьке й важливе». Таким чином, «виходить продюсер» не завжди для того, щоби зробити касовим чийсь фільм, але здебільшого через те, що ніхто інший, крім нього, не бачить справжньої, значущої, потрібної не лише йому самому причини цього виходу.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma