У моїй рідній 10-й гірсько-штурмовій бригади, яка щойно вийшла на позиції - гірка втрата.
Загинув Олексій Капустян.
У чесному прямому бою. Відповідаючи на пряму агресію тих, з ким нас намагаються "помирити".
Йому було 26 років. Чудовий хлопець. Справжній боєць. Таких називають ідейними.
Світлий і веселий.
26 - це небагато. І це - дуже багато. Коли п'ята частина життя - на війні.
Коли побачив всю його люту сторону. А решту - не встиг.
Доньці-три. Тепер залишаться фотографії. І дитячі спогади. Папа - світлий лицар. Ким він, власне, і був.
У таких людей не можна питати - "навіщо?" І "за що воюєш". Вони знають.
І сильно дивуються, що цього не знає той, хто запитує.
І для, хто ллють фальшиві сльози, волають про "мир будь-якою ціною", і заламують руки запитуючи "за що гинуть наші хлопчики?" - існує проста відповідь.
Коли гине хтось із нас - це означає, що не загинув хтось із вас.
Дякую тобі, брат. Ти зробив все що міг. І більш, ніж багато інших.
На аватарці твоєї сторінки написано - "Я повернуся".
Ти повернувся. Просто не всі зрозуміють, що це означає.
А на сторінці Бригади про тебе скажуть тільки в день похорону.
Тому, що є залізне правило - до цього дня ти в строю.
А в Бригаді- назавжди.
Співчуття родині і близьким.
А тобі - легкого польоту. Небесні війська зустрічають ще одного бойового янгола.
Ще зустрінемось.
29 листопада, дзвін на меморіалі в ППД буде бити кожний рік. Щоб пам'ятали. Всі.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma