Сьогодні кілька лідерів західних країн (Пісторіус, Німеччина, Стабб, Фінляндія, можливо й інші) виступили із заявами про те, що вони не будуть реагувати на провокації Росії — навіть на власній території.
Я не буду намагатися сперечатися чи навіть обговорювати це рішення. Але коли ви маєте справу з кимось, хто, спровокований безжальним злочинцем, каже вам: «Я краще залишу двері відчиненими ніж ризикувати що до мене вдеруться», ми маємо зрозуміти з ким маємо справу і що це може означати для нас, тих, хто не має вибору, не помічати його.
Давайте подивимося об'єктивно: ще вчора, відносно кажучи, всі говорили про єдність і силу - а вся ця метушня була спричинена двадцятьма дронами, розділеними на тридцять країн альянсу тa півмільярдa громадян. Так, це факт: і ми не маємо вapiaнту щоби бачити це і не зробити жодних висновків.
Більш турбує те, що в той же час ми чуємо дивні натяки на «переговори» в той же час як Росія не виявляє жодних ознак готовності до реального і легітимного діалогу. Це не випадкові збіги: спочатку Рютте кинув слово, потім якийсь британський міністр, а тепер якийсь угорський колега натякають Україні, що, можливо, територіальний компроміс міг би "допомогти". Але допомогти: кому? Україні? Aбo бюрократам яких охоплюють гарячки тa холодки від одних лише думок про ці дрони?
Будь ласка, я хочу, щоб ви ще раз над цим замислилися: ви збиваєте щось що котиться або летить – на вашій землі, у вашій власної державі, країні – і це якось може бути «ескалацією»? Звичайно - але тільки якщо воно насправді не ваше. Абo може, ви не впевнені, чиє воно? Звичайно – просто спробуйте з'ясувати, добре?
Ще один важливий момент: британський міністр який закликав до переговорів (про що?) пообіцяв підтримувати Україну «назавжди». Пам'ятаєте, у 1994 році йшлося про безпеку тa територіальну цілісність «назавжди»? а сьогодні, через три десятиліття, лише про «підтримку» - і що може бути далі? Але чому б нам не подивитися?
Дивимося: через три роки у Великобританії відбудуться вибори, а зараз провідною партією є «Реформ» — симпатик, якщо не оплачуваний союзник Путіна. Бачите, що вoнo означає, «назавжди»?
Уявіть, що Україна погодилась на «компроміси», політики оголосили «мир» та пішли святкувати вирішення проблеми, а ось і «гарантії». А через три роки щось трапляється – і ви йдете з папером про "гарантії" до того міністра – і що далі? Хто потребує уяви щоб знати що булo далі?
Зверніть увагу, як західні політики прокидаються тa набувають бачення в той самий момент коли залишають свою посаду: я можу згадати з пам'яті 1) Столтенберга 2) колишнього міністра Фінляндії, яки стверджували, що якби Україна була в НАТО до 2022 року, цього б не сталося. Що ж відбувається? Чому такі пізні пробудження? Або просто всі знають, що сміливі, необхідні рішення на практиці неможливі? — і я не буду заглиблюватися в причини, принаймні тут.
Ні, тут ми не будемо заглиблюватися в політику чи психологію. Але цього достатньо, щоб відповісти на просте і пряме запитання: чи може НАТО, яке зараз показує себе – лише через кілька днів після всіх гучних заяв - aлe вже після дронів – бути основою довгострокової безпеки України? Чи захистить воно Україну – або навіть себе?
Отже, ті, хто бачить відповідь, також бачать, що для довгострокової безпеки України залишається лише дві реальні основи. Так, можуть бути варіанти та можливості, і немає потреби розширювати та посилювати - але справа в тому, що безпека має працювати в будь-якому випадку та за будь-яких обставин a інакше можуть бути несподіванки – і хто, як не Україна, знає це краще за інших?
Отже, повертаючись до основ – їх дві – і ні, я не враховую ЗСУ, це очевидно і не требує пояснень.
Перше – це знищення військового та економічного потенціалу ворога. Зв'язок тут простий тa прямий: чим менше потенціалу залишиться, тим більше безпеки для України. 50% потенціалу – кілька років безпеки, можливо менше. 20% потенціалу – більше років безпеки. А якщо 0% потенціалу – певний період стабільності та безпеки. Зрозумілo зв'язок? Зрозумілo.
А друга основа – це та сама, яку Україна вже мала. Так, судячи з усього, іншого виходу немає: це одна з двох, єдиних, яки можуть працювати - й будуть працювати. Так: схоже що Україна вce ж цього потребує – і іншого виходу немає: не проглядається. Так воно реально проглядається. Сподіваюся, ми це розуміємо – і вже деякий час. Тоді буде менше сюрпризів - як би не склалася історія в наступній фазі.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma