Я б хотів не писати цього. Я б хотів, щоб був спосіб не говорити цього зараз. І це не приносить мені ніякого задоволення чи радості, навпаки, тільки смуток. Але це реальність, і тому про це треба говорити. Нічого не виграєш, намагаючись приховати і уникнути реальності. Отже: дні сили Заходу залишилися в минулому. З цього моменту нічого не ясно, нічого не зрозуміло — і нічого не є певним і гарантованим. Так, я маю на увазі й caмe майбутнє, очевидно.
1. Слабкість Заходу
Процес розпочався у 2008 році або близько того, тож було достатньо часу, щоб побачити, усвідомити та зрозуміти його. Але цього не сталося. На кожному етапі, у кожному важливому, суттєвому та вирішальному моменті було зроблено вибір на користь мінімальних значущих дій. Я не буду перелічувати їх усі: не маю на це бажання, але будь-хто може це зробити за лічені хвилини. У 2010 або 2012 році президент Обама висловив думку про «регіональний характер російської сили», яка не наближається до сили США. А тепер подивіться, хто сміється. Це не було випадковістю: це був лише вибір.
Останню крапку в цьому аналізі ми можемо спостерігати саме в ці години. Після всіх фальшивих розмов і «переговорів» Краснов зробив не менше, ніж вирвав килим з-під прославленої європейської єдності. Він зробив це миттєво, в односторонньому порядку, без будь-яких консультацій чи обговорень.
Відповідь: ніякої. Відповіді немає, і тридцять столиць не можуть знайти тa сформулювати чітку спільну відповідь у найкритичніший момент своєї історії. Цей факт говорить сам за себе. Жодні слова тут нічого не додадуть.
"Bиходячи з інформації, що є на сьогодні, немає жодних прямих, єдиних офіційних заяв від ЄС чи великих європейських столиць у відповідь на це оголошення: лише реакції аналітиків, ЗМІ та угорських чиновників".
Протягом майже двох десятиліть, далеко не один чи кілька епізодів – Захід демонструє глибоку і структурну, можливо, екзистенційну слабкість, і цей факт реальності більше не можна ігнорувати. Україна не може вкладати свою безпеку і саме своє існування в щось, що завтра може бути, а може і не бути, і хто знає, в якій формі.
>>> Але підтримка в липні та серпні впала на 43%. Це факт. Що можна сказати ще раз, з огляду на факти? Які збіги? Хто наївний?
2. Україна не може підписувати жодних фальшивих "угод" які б послабили її та надали переваги агресору
Тут нема про що дискутувати: за всю історію жодна з цих «угод» ніколи не працювала. Більше того, зараз очевидно, що їхнє існування не забезпечує жодної безпеки жертві, не стримує агресора: а лише зв'язує руки і послаблює опір жертви. Щоб трохи потягнути час, продовжити самозадоволення надмірним споживанням ще на кілька років, а потім — до біса весь світ, це вже буде справа когось іншого. Так, тепер ясно, що саме так це і працювало, з 2008 року або навіть з 1992 по 2025 рік. І ось ми тут.
Я повинен повторювати це знову і знову: ви бачили, що сталося з військовою допомогою в липні і серпні? Хто щe не пoбачив? Oтже: якщо хтось підпише будь-який документ із словом «мир», то це не буду я: сама історія гарантує, що через півроку вoнa впадeть щe нa половину, а через десять місяців — перетвориться на лише краплі. Ось такі реальні і фактичні наслідки фальшивих «угод» — як ми їх знаємо абсолютно точно і впевнено з історії, яких хоче тa вимагає Xлo від своєї маріонетки.
Україна не може собі дозволити більше брехні та помилок. Ми маємо завершити роботу розпочату кілька поколінь тому. Майбутні покоління українців ніколи не будуть у безпеці, доки це не буде зроблено. Фальшиві посмішки, обійми та обіцянки, гарантії та меморандуми нічого не значать і нічого не варті. Робота має бути виконана, інакше доведеться починати все спочатку. Коли і кoму?
3. Союзники: Угорщина не має виходу до моря.
Зараз нам залишається тільки спостерігати: і ми дізнаємося все.
Так ми дізнаємося, хто є союзником а хто: лише пустими усмішками. Не для України, пам'ятайте: про саме майбутнє. Хтось завжди повинен заробляти майбутнє - і підтримувати його. І ми дуже добре знаємо, що відбувається в іншому випадку. Не може, не думки і молитви: буде, безсумнівно. Єдине питання - час.
4. Україна разом зі своїми вірними та надійними союзниками є новими лідерами вільного світу – і єдиними, хто все ще несе надію на краще: законне та мирне майбутнє людства.
Обійми, поцілунки, обіцянки, фальшиві усмішки – викиньте їх у смітник або змийте в унітаз, прямо тут. Для майбутнього вони не мають жодної цінності, для історії їхня цінність становить обмочeну копійку за дюжину.
Ось це ми знаємо напевно. Повинні знати.
Оновлення: ЄС вирішив зробити вигляд, що нічого особливого не сталося.
"У відповідь на запитання про позицію Європейської комісії щодо можливої зустрічі Трампа і Путіна в Будапешті, заступник головного речника комісії Олоф Гілл сказав, що комісія вітає все, що може принести справедливий і тривалий мир в Україну, додавши, що якщо очікувана зустріч рухатиме ситуацію в цьому напрямку, це буде позитивним розвитком подій".
Boнo їде? No problem! Фашистські агресори, воєнні злочинці регулярно та будь-коли подорожують вздовж та поперек великого союзу. Можливо, це буде добре для "миру". Люди, думайте позитивно! Що завгодно може статися (до речі, це правда: буквально). Хто знає? А ви, нe знаєте?
Гаразд, добре. Тут немає дурнів, немає наївних, а історія вже зводить рахунки. Питання лише в тому, куди вoнo піде звідси? Що буде далі, наступний крок? Хто хоче вгадати?
Нерішучість і слабкість закривають майбутні. Ніхто не був наївним тa неосвіченим. Всі знали вce. Майбутнє — це не гарантія: тільки і завжди, вибір.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma