У цьому дусі нещодавно висловився голова Міністерства закордонних справ Чехії Ян Ліпавський:
"Загальних дебатів про нашу стратегію щодо Росії не ведуть ні в НАТО, ні в ЄС. Я вважаю це помилкою. Я вважаю, що ми повинні вести такі дебати. Під час такої дискусії потрібно обговорювати і те, як має закінчитися війна в Україні"
Тут ми спробуємо проаналізувати причини та можливі наслідки такої ситуації. Що може стояти за цим і чому, і що далі? Це лише нерішучість та слабкість, або є щось більше, що не є очевидним на перший погляд?
Для початку кілька важливих фактів для загального огляду.
Перше: світ змінився. У хороші часи ми можемо намагатися тягнути тa розтягувати їх якомога довше і більше, з усіх сил намагаючись не помічати виклики та хмари що накопичуються на горизонті. Але це не допоможе запобігти змінам або затримати їх. Цілком можливо і навіть ймовірно що навпаки.
На початoк 1990x у світі були такі у світі були такі країни з ядерною зброєю (oкрім традиційної п'ятірки: США, СРСР, Великобританія, Франція, Китай): Індія, Пакистан, Ізраїль.
Сьогодні до них додалися: Північна Корея (40 або більше); Іран (??) якщо не вже сьогодні то незабаром де факто, оскільки механізмів протидії цьому при сформованій Осі диктаторів фактично не залишилося; та Білорусь, маріонетковий режим Росії.
Якщо в 1990-х переважну більшість у ній становили демокртаії, хоча б часткові (6 з 8), то сьогодні це співвідношення практично зрівнялося: 6 до 4/5 (з урахуванням Білорусії). Ба більше, відбулася ще більш тривожна зміна: у ній уперше з'явилися агресивні режими що відкрито нехтують міжнародним законом (Північна Корея, Росія), а Китай проявляє симптоми авторитаризму, який дедалі більше зростає.
Ми не будемо глибше занурюватися в історичні корені цієї проблеми, але результат є очевидним: світ рухається до більшої небезпеки та нестабільності, в той час як ми робили все можливе щоб цього не помічати, не звертати уваги, не розробляти та вживати заходів для протидії та запобігання цьому.
В якомусь сенсі можна сказати, що джинн є випущений з пляшки: сьогодні вперше в історії ми маємо беззаконні, де-факто бандитські режими що володіють великими запасами ядерної зброї. Цей фон, безумовно, є надзвичайно важливим для будь-якого серйозного аналізу ситуації.
Глава МЗС Росії Лавров про повернення Україною міжнародно визнаних кордонів 1991 року: «Мріяти не заборонено». Що це? Не можна уникнути дилеми: якщо не нахабний міжнародний бандитизм, то передвістя прийдешнього світового порядку?
Другий дуже важливий момент полягає в тому, що бездіяльність у цій ситуації не є розумним або практичним варіантом. Популісти на кшталт Трампа намагатимуться максимально скористатися ситуацією, обіцяючи, як завжди, чудодійні ліки чи виправлення. Хвилинне роздумування може дуже чітко сказати нам, що їх не існує: але дозволити популістському меседжу визначати політику та плани в цьому випадку цілком може призвести до катастрофічного розвитку подій для Заходу і всього світу.
Поразка в Україні, допущення хоча б часткової перемоги бандитської стратегії Путіна означатиме не що інше як фактичний кінець світового правопорядку заснованого на законі. Як прямий та негайний результат, cвіт повернеться до стану 17-18 столітть, тільки цього разу з ядерною зброєю. У цьому сценарії немає потреби в пророцтвах: все можна побачити в історії.
Тотальний ядерний конфлікт cтане лише питанням часу.
Було б безвідповідально і небезпечно в цей момент не бачити та не розуміти що сьогоднішній день знаменує собою вирішальний і, можливо, переломний момент в історії людства: можливо, не буде легкого, або, взагалі ніякого шляху назад з тієї прірви в яку він може вести.
На цьому тлі і в цьому контексті ми продовжимо аналіз ситуації в наступній публікації.
---
Czech Foreign Minister Jan Lipavsky recently spoke in this spirit:
"There is no general debate about our strategy towards Russia, neither in NATO nor in the EU. I think this is a mistake. I think we should have such a debate. During such a discussion, we should also discuss how the war in Ukraine should end."
In a sense, we can say that the genie is out of the bottle: today , for the first time in history we have lawless, de facto gangster regimes with large stockpiles of nuclear weapons. This background is, of course, extremely important for any serious analysis of the situation.
Russia's Foreign affairs cheif Lavrov on the matter of Ukraine returning the internationally recognized borders of 1991: "Dreaming is not disallowed".
What is it? One cannot avoid the dilemma: if not brazen international gangsterism, then an omen of the coming world order?
The second essential point is that inaction in this situation is not a reasonable or practical option. Populists like Trump will try to take full advantage of the situation promising, as always some miraculous cures or fixes. A minute's thought can tell us very clearly that they do not exist: but allowing the populist agenda dictate policies and plans in this case could very well led to catastrophic developments for the West and the entire world.
A failure in Ukraine, letting Putin's gangster strategy prevail even in part, would mean nothing less than the end of the law-based world order. The world will be back to the condition of 17-18 century, "might spells the right", only this time, with the nukes. There's no need for prophesies in this scenario: all can be seen in the history.
An all-out nuclear conflict would be a question of when.
It would be irresponsible and dangerous at this point to not see and understand that today marks the point of decision, and possibly, a turning point in the history of humankind: there may not be easy, or in fact, any way to walk back from the chasm it may be leading into.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma