Продовжуємо аналіз ситуації Другої української війни за незалежність на початку третього року повномасштабного протистояння. Початок тут (частина 1) та тут (частина 2).
Нагадаємо встановлені у попередніх статтях рамки реального та ефективного рішення:
1. Воно повинно мати достатні реальні основи, включаючи всі необхідні матеріальні та людські ресурси.
2. Подальше зволікання не є рішенням: зволікання з необхідними діями і відповідями погіршить ситуацію для Заходу, оскільки йому все одно доведеться боротися зі зміцнілим і підбадьореним ворогом, будучи ослабленим і дезорієнтованим, зокрема, в рішучості та волі до боротьби.
3. Гарантії рішення що задовольняє всім бажаним умовам може не існувати. Шукати треба не ідеальне рішення для найжорсткіших умов (його може не бути), а те що може реально працювати навіть якщо не гарантовано.
З уроків минулого ясно випливає що поєднання прокрастинації та нерішучості до дії може призвести до катастрофи. Сьогодні така катастрофа, сценарій вимушеної покрокової ескалації запрошенням агресора може стати вже ядерною.
Тут немає ніяких глибоких загадок щоб не усвідомлювати.
Про ясно визначені рішення які ведуть до повного відновлення міжнародного порядку заснованого на законі йшлося вже не раз. Їх рівно два, не більше і не менше:
Перше: рішуча поразка агресії і повернення до міжнародно визнаних кордонів України, з відповідальністю за скоєне.
Друге: прийняття України в НАТО.
Перш ніж обговорювати їх, зупинимося на не-рішеннях що періодично випливають: незрозумілих, фантомних тa ефемерних словах і фразах адресованих незрозуміло кому; з якою метою; і з неможливим для ясної інтерпретації сенсом.
Перше фантомне не-рішення: "Україна сама визначатиме межі компромісу на переговорах".
Що воно означає? Кому адресовано? Я можу тільки розвести руками. Тут може бути варіант просто потягнути час, "вікно можливостей", про яке згадувалося раніше і буде розмова нижче. У цьому випадку гаразд, тому що до закриття вікна взагалі не важливо що говориться.
В іншому випадку ми маємо проблему, серйозну проблему, навіть не одну, а дві. По-перше, неодноразові заклинання до України вирішити свої проблеми за допомогою якогось "компромісу" виглядають наївно і розмито, але не вселяють довіри. Не в Україні, пане Йенсe, цілком очевидно: у вас.
Це дуже просто, насправді: що буде "компромісом" тa "переговорами"? Не треба навіть 2 х 2, лише 1 + 1 щоб зрозуміти про що вони будуть: "чи існує ще світовий порядок заснований на правилах, або з ним вже покінчено, назавжди?".
Це зрозуміло, достатньо і вичерпно? Справедливість яка не може бути справжньою, не означає нічого. Слова нічого не означатимуть. Те, що було зроблено одного разу, буде повторюватися знову і знову. Світ увійде в епоху беззаконня: так, з ядерною зброєю. Це вже зрозуміло, пане Йенсе?
Більше того, люди дивляться; світ дивиться та робить свої розрахунки. Якщо ви продовжуватимете тримати приглушену позицію розмитості: вони почнуть робити інші ставки. Ваша позиція буде постійно зменшуватися. А позиція супротивника - зростатиме. Поки ви не залишитеся на маленькому острові під цією маленькою парасолькою ослаблені, невпевнені і, можливо, зі зростаючими внутрішніми розбіжностями. Що, цього ніколи не станеться? Сильні, як ніколи? Така ціна, пане Йенсе. Ні, вoнo не було безкоштовно: не в такі часи.
І друге не-рішення: "Війна закінчиться коли Путін зрозуміє, що він не може перемогти". Дякуємo за вклад пане Олафe!
Тільки тут ще більше невизначеності. Для початку, покажіть ваш сертифікат патентованого ясновидця з листом передбачень що виправдалися? Просто для певної впевненості у Ваших видіннях на теми майбутнього.
Далі, поки що отримуємо патентовані та гарантовані докази про закінчення війни, давайте розглянемо трохи ближче це словосполучення: "Путін зрозуміє". Гітлер, він що "зрозумів" наприклад? І як це вплинуло на кінець тієї, іншої війни? Це ж не я пане Олафе, тільки історія кожен може взяти в бібліотеці та прочитати.
А якщо не зрозуміє? А якщо зрозуміє, але в невизначеній, туманній нескінченності? І хто взагалі "Путін"? Розмірковувати тут можна довго і багато, книжки можна написати, а ось ясності про те що представляє рішення і як воно працюватиме, на жаль, не набирається.
Варіант що тоталітарний режим який перейшов усі лінії нормальності раптом щось "зрозуміє" може і не існує в історії, природі. Він не згодується з ключовою рамочною умовою: рішення має базуватися на реальності, не словах та уявленнях. Якщо це говориться серйозно то вoно ставить під сумнів і ризик повернення порядку заснованого на законі: на на очевидній підставі що воно засноване не на фундаменті реальних ресурсів та дій, а на необґрунтованих умоглядах.
На закінчення, про "вікно можливостей": воно відкрите до саміту НАТО в липні цього року. Це реальний шанс почати серйозний поступ до пошуку реальних, працюючих рішень; або для чергової здачі позицій Осі диктаторів, тa спуску ще на відрізок-другий до прірви з якої може не бути простого виходу. Ще раз, треба шукати рішення які можуть і працюватимуть у цій реальності; а не малюнки в уяві, які не вирішать нічого.
Чи спроможний новий дует лідерів, Черчілль - Рузвельт 2.0 до таких рішень, або лише до постійного накачування підігрітого повітря? Ми всі побачимо. Нікому не треба пояснювати до чого приводило: і приведе демонстрація слабкості агресивному тирану і зараз, нової Осі диктатур що встає. Наївність тут не зарахується і не прокотить: як і останнього разу але може з немислимо гіршими для всіого людства наслідками.
У останньої статті циклу ми розглянемо реальні рішення: що вони вимагають, чим визначаються, сильні і менш певні сторони.
The first phantom non-decision: "Ukraine will determine the limits of its compromises in the negotiations".
What does it mean? To whom is it addressed? I can only throw up my hands. There may be an option here to simply stall for time, a "window of opportunity", which was mentioned earlier and will be discussed below. In this case, it's okay, because until the window is closed it doesn't matter what is said.
Otherwise, we have a problem, a serious one, and not even one, but two. First, Jens, repeated appeals to Ukraine to solve its problems through some kind of "compromise" look naive and vague, but do not inspire confidence. Not in Ukraine, Jens, quite obviously: in you.
It's very simple, really: what would be a "compromise" and "negotiations" be about? You don't even need 2 x 2, just 1 + 1 to understand what they will be about: "does the rules-based world order still exist, or is it over, forever?"
Is this clear, sufficient and exhaustive? Justice that cannot be real means nothing. Words will mean nothing. What was done once will be repeated again and again. The world will enter an era of lawlessness: yes, with nuclear weapons. Is that clear, Jens?
What's more, people are watching; the world is watching and making its own calculations. If you continue to maintain a muted position of vagueness, they will start to make other bets. Your position will be diminishing, constantly. And your opponent's, will grow. Until you are left on a small island under that little umbrella, weakened, uncertain and possibly with a growing internal differences and divisions. What, could never happen?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma