Почати можна з того що шлях до української перемоги існує в цій, сьогоднішній реальності. Цей шлях простий, концептуально та морально: бити підлого; злочинного ворога; бити його сильно, боляче, щодня, і важливе: з наростаючою силою з кожним днем.
Шлях до української перемоги: і отже, відновлення світового порядку заснованого на законі права а не грубої, брутальної сили лежить через поразку; розгром вторгнення.
Це єдина сьогодні об'єктивна та раціональна реальність. Це очевидно всім зі здоровим розумом та мораллю. І тому не треба відволікатися на шепоті та невиразне, неосмислене бурмотіння з кутів.
Ворог
Cьогодні він стоїть біля останньої межі: у режиму країни-агресора не залишилося аргументів крім жорстокості для утримання влади.
Вивіска режиму непопулярна; у країни розповсюджується страх і безнадійність; природа не поклонятиметься "великому вождеві". Щойно рівень розпачу, безвиході та ненависті у Росії перевищить рівень страху, почнеться падіння злочинного режиму. Цьому розвитку треба допомагати всіма можливостями та зусиллями з однієї простої причини: це наблизить українську перемогу та збереже життя українців. Тільки логіка та розум. Нічого особистого.
У минулі десятиліття тоталітарні режими зробили велике просування щодо контролю над населенням через комбінацію тотального спостереження; жорстокості; та епізодичного тимчасового спуску пари. Але це стосується ситуації стабільної для режиму, економіки та нa зовнішніх рубежах. Нічого з цього сьогодні не виконується для російського режиму. Його час обмежений i він це знає: цим пояснюється, звичайно ж, рівень його жорстокості і безнадійності що наростає.
Поразка злочинного режиму агресії матиме наслідки для світу. Це необхідна частина відновлення світового порядку. Її треба визнати; погодитися; і знаходити рішення. Це не катастрофа, а частина шляху, робота.
Україна
Продовження та нарощування жорстких ударів по ворогові; всім його критичним та важливим ресурсам що забезпечують продовження агресії, є запорукою; та умовою української перемоги. Зупинятись та знижувати темпи не можна: це поставить під питання перемогу та майбутнє України як вільної європейської країни.
Тут важко додати щось нове: кожен день має приносити все більше ресурсів для знищення ворога; і все більше жорстких, болючих ударів по ньому скрізь, де це може послабити і врешті-решт зупинити агресію, а цілком можливо і сам режим.
Україна має очистити себе від баласту. Кожен вкрадений чи відкладений елемент перемоги відтерміновує її та збільшує її ціну. Не в грошах - в життях її народу та захисників. Така ціна неефективності та відвертої злочинності не може бути прийнятною в такі часи, як сьогодні. Кожна вкрадена гривня сьогодні - це подарунок ворогу. Ні: по-іншому на це дивитися не можна.
Партнери України
У цей критичний момент прийшов час відділити зерна від полови. Справжніми партнерами України є ті хто розуміє тa приймає що агресія має бути переможена; що Україна потребує всього необхідного для перемоги; і хто демонструє це реальними діями які відповідають значущості моменту.
Говоруни - це добре, але вони не є справжніми партнерами яким можна довіряти в таку годину, такої значущості. Настав час визнати це, між нами кажучи, не потрібно ображати нічиїх почуттів. Щиро дякуємо, ви справжній друг а тепер мушу бігти вибачтe, на чудову лекцію немає часу хата горить! (ось фото, якщо ще цікаво).
Окремо тут слід згадати лекції та коментарі про те як Україна повинна і не повинна захищатися від цієї найжорстокішої і безпрецедентної агресії, на кшталт пана Остіна сьогодні вранці та інших Джейків.
По-перше, задачею української влади і нації є перемогти цього ворога і врятувати націю. Врятувати націю, її народ неможливо інакше аніж через перемогу над цим ворогом. Тут треба дивитися не на слова, а на саму реальність. Цілі Джоїв та Джейків можуть бути іншими, і це зрозуміло адже це не їхня країна і не їхні люди. Тут не потрібно нічого плутати: Джої та Джейки можуть думати що вони намагаються допомогти Україні, але вони не борються за Україну.
По-друге, вдумливі коментарі пана Остіна сьогодні адресовані може не Україні а командувачам Другої світової війни, включаючи шановниx прем'єр-міністра Черчілля та президента Ф. Д. Рузвельта. Хіба він забув сказати їм у тому листі через Час що як показують сучасні теорії, вони не повинні були нападати та знищувати індустріальний потенціал свого супротивника?
І, по-третє, цілком очевидно що в часи великих викликів (як зараз) говорять не слова, а результати. Якими є ваші результати, панoве Джо та Остіне? Де їх можна вжe подивитися та порівняти з результатами вищезгаданих лідерів? Які знання, досвід, досягнення у боротьбі з таким ворогом і перемозі над ним дають вам підстави і впевненість говорити про такі речі? Будь ласка, не плутайте їх з oцим кріслом. Це може виглядати навіть кумедно.
Україна має продовжувати та нарощувати жорсткі та болючі удари по ворогові, скрізь де це може зменшити його можливості продовжувати агресію. Це умова перемоги. На роздуми та промови балакунів відволікатися не варто. Покажіть один приклад в історії, коли язик виграв протистояння з таким ворогом.
Разом зі справжніми, довірливими партнерами на яких можна покластися в найважчі періоди Україна повинна будувати та закріплювати ресурси і можливості необхідні для перемоги.
Нарешті, влітку цього року ми станемо свідками критичного моменту для Заходу і його позиції в майбутньому світі. І знову слова нічого не означатимуть якщо вони не будуть підкріплені відповідною волею та рішучістю дій. Будьмо уважні: це цілком може ознаменувати початок низхідної траєкторії.
Годинник цокає.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma