У дитинстві суд був для мене як чорна скринька. Туди дорослі дядьки й тітки запихають якусь справу, там вона якимось чином потрапляє у певне вічко, яке йому найбільше пасує згідно обставин, клац -> вирок! Вже у старших класах дізнався про мажорів і про те, що суд їх не стосується. Він для таких як я. Але ж на Заході... клац...
Вже на Заході дізнався, що судова справа зовсім не механі-авто-робото-комп'ютеризована. І більше дізнався про роль присяжних, яка раніше видавалася безглуздою. Навіщо привносити у розгляд справи людський фактор, коли є закон, і є суддя, який той закон знає як я Отче наш? І також дізнався, що й на Заході є мажори, і вони не обов'язково сцикунського віку. Їхні злочини просто називають інакше - злочини білих комірців (white collars crime). Коли за оборудки у десятки мільйонів доларів можна відбутися кількома місяцями умовно, якщо піти на співпрацю із слідством. А є звичайні посполиті (сині комірці), і такі можуть сісти на кілька років за крадіжку із супермаркету на $100. А ще дізнався, що тупим ідіотом може бути не лише тупий совковий суддя, а також і суддя у США, наприклад. І може тому й треба присяжні, щоб якось знешкодити вияви клінічного кретинизму. Коли суддя механічно клепає вищу міру покарання, передбачену законом. Пригадав випадок, коли емігрантку у США без громадянства (була у процесі його отримання) осудили за участь у виборах. Суть закону у тому, щоб перешкодити іноземцям (наприклад, русскє-тролям) впливати на перебіг виборів, бо ми всі вже знаємо, що з того може бути (див. Трампоніада). Але ж вона не була громадянкою лише технічно, вона просто трохи зарано почала дбати про країну свого проживання й громадянства, вже тоді, коли ще не мала на те права. Шість років ув'язнення. І посадили її вже тоді, коли вона була громадянкою. Суддя дотримався букви закону, а не його духу. І присяжні не завадили цьому. За один-єдиний голос. А іуда Манафорт, який передав москальській гебні тони конфіденційної виборчої інформації, завдяки чому гавно-страна змогла змінити хід голосування у США розмахом на мільйони голосів - взагалі за це не був засуджений. Його таки посадили на сім років, але за зовсім інше. А мали б за державну зраду й довічно.
Зараз у всіх на слуху два судові процеси. Один у США над фінансистом Епштейном за розтління малолітніх. Інший в Італії над українським солдатом за "вбивство" італійського журналіста й посібника рашистських окупантів. Перший випадок далеко не свіжий. Епштейн надбагата людина. Лише один його будинок на Манхетені оцінюють у 77 млн., а таких ще купка, плюс вілли, яхти, навіть власні острови. Близький друзяка одночасно Клінтонів і Трампа (всі вже сказали, що десь щось там може воно й той, але взагалі нічого й ніколи). Тобто добре його не знають попри десятки спільних світлин та інших доказів. Регулярно заманював неповнолітніх дівчат на "масаж", а також розсилав їх vip-клієнтам з вищого світу. Вже був "засуджений" у Флориді за законами штату десь 12 років тому, пішов на співпрацю зі слідством, виплатив чимало грошей усім жертвам, відбував "покарання" більше року: вдень на роботі, вночі і на вихідні у vip-камері. Флоридський тоді-прокурор Акоста виніс такий гіперм'який вердикт, над яким чухали потилиці всі провідні правники світу. Цей Акоста зайняв значний пост в адміністрації Трампа, і кілька днів тому із скандалом звільнився, бо все вилізло назовні. Справою зайнялися вже федеральні власті, які нарешті заарештували Епштейна "по дорослому." За ті ж самі злочини власне. Знадобилося 12 років, поки правосуддя запрацювало як слід. Справу лише почато, але більшість схильні вважати, що цього разу Епштейн так легко не відбудеться. Принаймні розголос не вдалося притишити як у Флориді. Значний суспільний резонанс, і юристи напевно просто побояться спустити цю справу на гальмах на користь любителя масажу. Загалом дуже позитивне відчуття, що скільки мотузка не в'ється, а все одно зашморгом затягнеться.
А що з нашим Марківим? Ще один випадок кривосуддя. Таке відчуття, що він постраждав за те, що розмовляв із загиблим журналістом. І з іншими журналістами. Намагався до них донести правду про події в Україні. Якби мовчав би, то й справи не було б. Італійська преса назвала його killer ще задовго до процесу. Солдата регулярних частин названо "членом групи автономних і неорганізованих вояків", який діяв разом з "неопізнаним, незаконним збройним угрупуванням" (путінський наратив про хаос в Україні). Це в Італії так трактують Національну Гвардію, як банду конокрада Котовського часів окупації України більшовиками? А оскільки Марків єдиний з цього "угруповання" був у Італії і до нього італійські власті змогли дотягнутися, то вони це зробили. Важко вдаватися в подробиці, бо про справу знаємо лише з нашої преси, яка загалом про-українська. І також слід собі здавати справу, що його судили як громадянина Італії. Ззовні все виглядає шитим білими нитками навіть для тих, хто не розбирається у військовій справі чи юриспуденції. Він явно не вбивця, але засудили на 24 роки як "причетного до вбивства"??? Та будь який адвокат доведе безпідставність звинувачень не відкриваючи рота, як то кажуть. До речі, захист у Марківа був не з когорти Підрахуя з Одеської юракадемії. Дуже професійний і досвідчений. Я не фахівець, я мав змогу лише побіжно ознайомитися з лінією захисту. Так само як і всі, з преси. Як на мене, захист збудував її дуже професійно, чесно, зрозуміло й логічно. А це мабуть головне. Не вуду ж шаманити адвокатові перед присяжними. Якщо пересічна людина спроможна допетрати суть, то суддя і поготів? А суддя дає натомість максимум. При тому що прокурор просив лише 17 років. І Марків уже провів за ґратами 2 роки. Все разом 26! Ще й сплатити понад мільйон євро "постраждалим", тобто сім'ї. Звісно той журналіст-пропагандист у житті таких грошей за селфі з ватажками терористів не отримав би. І присяжні підтримали більшістю попри все безглуздя звинувачення. Значить, суспільна думка в Італії щодо України й українців дуже негативно сформована, як до нелюді. Це при тому, що десятки й тисячі українських заробітчан виконують в Італії найбруднішу й найважчу роботу, за яку італійці мали бути б вдячні. Мабуть так само як у США, де емігрантам дорікають, що вони крадуть у тутешніх їхні робочі місця (((.
Справи ще не вирішені остаточно. Справу над Епштейном ведуть і є надія, що тепер її буде доведено до кінця із справедливим покаранням. А понадто - з багатьма ниточками до "сильних світу цього", за якими теж давно тюрма плаче. Бо відсоток ефективних покарань злочинів "білих комірців" у США дуже низький, як і в усьому світі. І це дуже несправедливо. Ще більше несправедливості у справі Марківа. Його захисник планує залишити країну, розчарований упередженим ставленням до його клієнта. Ще є надія на апеляцію. Але вона примарна. А ще є надія на те, що добро завжди перемагає зло. Навіть якщо через 12 років, як з Епштейном. Саме за це й треба боротися, навіть якщо руззґе скуплять всі на світі суди, присяжних і їхніх підгавкувачів з мас-медіа. Тому добиватися правди варто.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma