Ось такі, друзі, незвичайні речі продаються у наших крамницях, а що вже називаються ці крамниці духу книгарнями, то й продукт маємо інтелєктуальний.
Зокрема за сюжетом детектива «Залізне павутиння» Олекси Доніча, у серпні 1905 року збунтована Російська імперія перебуває на межі розпаду. Товариш міністра внутрішніх справ Петро Дурново готує провокації і погроми, піп Гапон наближається до зустрічі зі своєю жорстокою смертю, страйкує Донбас, бойові групи есерів полюють на чиновників найвищого рангу, на Полтавщині біля Миргорода банда «сяйливих скелетів» грабує і вбиває купців. Банда скелетів – це круто, чи не так?
Тим часом імператор, цар Микола Другий, - якого багато хто вважав трохи недоумкуватим, але не злим, - замість звичного щоденникового обліку відстріляних ворон та кішок, а також вирішення родинних проблем із німкенею-імператрицею та дітьми, дозволив дев'ятого січня розстріляти натовп, що йшов жалітися «доброму царю» на «поганих бояр» під проводом колишнього полтавського семінариста – попа Гапона. Війська мали наказ стріляти та переслідувати на вулицях і мостах, а втім, не на льоду річки, тому багато поранених втікали Невою. І ще довго на ній бачили викривлені криваві стежки.
Три сонця, явлені в Петербурзі того нещасливого для імперії дня, а також багряний повний місяць, який ввечері шкірився над Фінською затокою, змусили людей від Великого князівства Фінляндського й Царства Польського до Камчатки й Жовторосії хреститись і згадувати чотирьох вершників та пророцтва Апокаліпсиса. Дехто навіть промовляв пошепки, що в Росії більше нема царя, бо імператор «ненастоящій».
У цей буремний час давні друзі, детективи-аматори Іван Никифорович та Іван Іванович (прямі нащадки персонажів Гоголя, знані читачам за книгою «Еліксир багряного кольору») вирушають у мандрівку та розплутують на своєму карколомному шляху павутиння змови, зради та злочинів.
Олекса Доніч. Залізне павутиння. – К.: Темпора
Ілюстрація: Waldemar von Kozak
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma