Чим вас вразить ця поетична збірка? Насамперед громадянською мужністю, глибоким психологізмом, незвичайною ритмікою та мелодикою, якими оздоблюється день наш сьогоднішній. Характерним прикладом на це звучить авторський голос у розділі назвою «Шрами, що їх ракети лишили», і зокрема у програмовому вірші «Запис на стіні Кремля»:
Третя війна за сто літ
Третій політ джмеля
Треба про це написати
Кровʼю на стінах кремля!
Третя війна за сто літ
Втретє послав корабля
Треба про це написати
Кровʼю на стінах кремля!
І Херсон, і Донбас, і Крим
То є наша свята земля
Треба про це написати
Кровʼю на стінах кремля!
Україна — це наша країна
Україна — це наша земля!
Треба про це написати
Кровʼю на стінах кремля!
Цікаве, що подібна ритміка у сприйнятті нашого сьогодення пронизує майже весь корпус текстів поета – любовний, ліричний, життєвий. Небайдужість, уважливість, тривога – ось основні риси такої поетики, і саме вона характеризує всі подальші жанрово-стилістичні особливості «Ламбресок» Романа Лябиги.
І вже байдуже: фронт чи тил —
На якому б не був я фоні,
Не жаліє мій ворог стріл.
Сил би для оборони!..
Щоб зі злом боротьбу вести
До струни завершального звуку.
Скільки спонсорів для війни!
Та з ворогами угод не буде.
До речі, щодо «запису на стіні». Слід пояснити, що «Ламбрески» - це не лише назва книжки чудового івано-франківського поета Романа Лябиги, але й термін, що означає декоративні деталі в оздобленні інтер’єру. Тож що ж, окрім сучасного літературного процесу, в якому такі збірки символізують не звичний мейстрим, а цілком авторську, індивідуальну лінію, творять майстри поетичного слова на зразок автора «Ламбресок»? Його книжка – це й подорожі світом, й життя у воєнний час, й таке крихке щастя та втрати й страждання.
По моєму тілу — жахливі конвульсії,
Моє життя полонила печаль.
Облишмо зайві дискусії,
Ти не моя кохана, на жаль.
А знаєш, у нас усе могло статись,
Щасливі б ми разом були.
Кружляти, літати, від щастя сміятись
З тобою ми так й не змогли.
Візьми мою руку, тримай щоміцніше,
Стирай за собою сліди.
Тікаймо від долі, ану ж бо, хутчіше!
Запалюй скоріш всі мости.
Словом, перед нами поетове буття, розказане ним самим – з акцентом на найвагоміших, найяскравіших і найемоційніших подіях, думках і рефлексіях. А також поетичної філософії, не згірш Гетевої.
За лісами, за морями
Дивні світять ліхтарі.
Там так затишно,
як в мами,
Там щебечуть солов’ї.
Серце не займає втома,
Не торкає самота.
Хоч далеко —
ніби вдома,
І байдужі всі слова.
Вони значення не мають,
Невідома їхня суть.
В пам’яті не залишають:
Щастя, радість,
гнів чи лють.
Не сідає нам на плечі
Торба із важливих справ,
Чи то ранок,
чи то вечір
Їх у скриню заховав.
У такий ліричний спосіб автор аналізує – і себе, і довколишній світ, і нас у ньому. Почитаємо? А головне – осмислимо все створене ним протягом бурхливого, неповторного, страдницького життя.
Кохання філософія
І марення світів,
Розкрилась книга осені
Туманом із віків.
Омріяна поезія,
Проміння із небес
І грецька мітологія.
Він вмер, потім воскрес.
Зелені віти осені,
Печаль, і жаль, і сум.
Лягла трава покосами
Чарівних давніх дум.
Зачарували лебеді
В картині Пікассо,
І поетичне марево
Мов падає на дно.
Роман Лябига. Ламбрески. - Брустури : Дискурсус, 2024. - 188 с.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma