Є таке дуже давнє місто Овруч. Кілометрів за 80 від нього народилася моя мати, а я колись неодноразово приїздив влітку до бабусі, тому трохи уявляю собі, що таке Овруччина.
Можна було б навіть сказати, що це богом забутий край, але в хорошому сенсі.
Бо "археологічні свідчення показують відносну безперервність існування місцевого заселення і його культури… протягом тисячоліття". Багато кладовищ Овруччини функціонують і досі від часів Володимира Великого, і на них дотримуються традицій поховання ще Русі-України. Тобто це унікальна місцевість, фактично заповідник часу.
За часів стародавнього Києва в цій місцевості роздавали землі дружинникам київського князя. Не буде перебільшенням сказати, що місцеві автохтони - це значною мірою прямі їхні нащадки, що навіть традиції поховання зберегли майже один в один. Живі свідчення тисячолітньої історії України, багатовікової тяглості традиції. На відміну від побрехеньок усяких панів грицаків.
Тож сміливо плюйте в очі тим, які вважають, що та Русь не наша, або пробують ділити її з якимись "братніми" народами. Ці народи, до речі, допіру обстрілювали Овруч.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma