Ця теза поширюється в українських та західних медіапросторах, і нам потрібно її проаналізувати та зрозуміти, що вона собою являє. Я думав додати скріншот, але потім передумав — чи варто поширювати наративи ворога, особливо в цей час і в цій ситуації.
Почнемо з основ: військової та економічної ситуації держави-агресора. У військовому плані війна зайшла в глухий кут. Путін все ще може тероризувати українські міста та цивільне населення, але на полі бою його можливості суттєво обмежені. Є інформація що, здавалося б, нескінченні запаси іржавого заліза радянських часів майже вичерпалися. В економіці також є явні тріщини які переростають у системну проблему. Режим Путіна, фізичний чи лише за назвою, знає, що його час обмежений.
Ще важливий момент: Китай вийшов із тіні і відкрито допомагає державі-агресору. Останнім часом він також намагається просувати наратив про «нескінченну війну», в якій вільний світ «не може перемогти». Однак усі твердження потрібно перевіряти: чи можна вважати пропагандистські ролики створені ворогом, та брехливі твердження його поплічників справжньою і остаточною правдою?
Ні: ми не можемо. Заяви Китаю — це брехня, обман, приманка та блеф, яким він намагається обдурити Захід. Насправді це не може і не буде працювати. Адже Росія — це не Північна Корея, за винятком, мабуть, тоталітаризму. Китай не зможе утримати Росію на плаву, кидаючи їй кілька крихт тут і там. Отже, Росія розвалиться. Отже: блеф та брехня.
Заяви Китаю про «нескінченну війну» є блефом спрямованим на те щоб змусити Захід прийняти його позицію. Як ми вже писали раніше, справжня мета Китаю полягає у створенні міжнародного угруповання контрольованих держав-ізгоїв: Північної Кореї на Далекому Сході, Росії в Європі і, можливо, Ірану на Сході. Звучить логічно?
Однак Україна може покласти кінець цій стратегії простим і ефективним способом: сприяючи та прискорюючи майбутній економічний і соціальний колапс Росії.
Так: Китай може спонсорувати кілька пропагандистських фільмів, можливо, навіть імітації заводів. Aлe він не зможе запобігти краху Росії, коли вона наблизиться до нього. І саме в цьому полягає можливість для України, але також і відповідальність, робота та ризики.
Знищення військової та економічної інфраструктури держави-агресора є найшвидшим і найпевнішим шляхом до відновлення незалежності України та законного порядку у світі. Ця мета є чіткою і не має винятків – у ці дні.
Тепер про ризики та роботу:
У цей критичний момент Україна більше не може дозволити собі втрачати дорогоцінний час. Кожен втрачений день, коли ворог слабшає, коштуватиме місяці, роки та життя. Україна має максимально посилити знищення військової та економічної інфраструктури ворога.
За лаштунками деякі сили намагатимуться затримати цей процес. Китай спробує зменшити допомогу Україні під хибним приводом «миру» — всі вже чули про це раніше. Адміністрація Трампа, роль якої досі залишається незрозумілою, може спробувати «зменшити напруженість», що може в результаті нaдатi державі-агресору більше часу.
Україна не може собі цього дозволити і не може цього прийняти: адже кожен день, що наближає перемогу, заощаджує місяці бойових дій та багато українських життів.
І ось завдання для суспільства: настав час, і ми можемо тепер відраховувати реальні дії та кроки спрямовані на подолання агресорської держави. Так, у реальності — не тільки кліпи, не тільки бавовна, а реальне та фактичне подолання, виведення з ладу військових та економічних об'єктів ворога до такого стану коли він не зможе продовжувати свою злочинну війну.
Ми повинні визначити реальну, об'єктивну міру щоденних дій - ККД, спрямованих на те щоб наблизити агресора до краху. Реальну, об'єктивну та правдиву: просто бавовна вже не достатньо.
Це, на сьогоднішній день, завдання та результат для «незалежних», об'єктивних та правдивих. Якщо ми зможемо вирішити цю проблему, наступними - завтра будуть корупція та суди. Має сенс?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma