Збірка окремих думок. Випуск 1

1 Чотири роки (до 2017 року) я намагався спілкуватися з московитськими ідіотами, бо тоді ще наші зебіли сиділи тихо й не висовувалися на відміну від московитських дебілів. Проте метою мого звертання до московитських ідіотів було аж ніяк не бажання розважитися. Моєю метою було – внести дисонанс у їхній пафосний войовничий репет, змусити їх збитися на поросячий вереск і, тим самим, виставити на посміховисько такі шовіністичні Yotube-канали, як "Красивые Славянские песни - Воин". Що це мені вдалося, свідчить хоч би такий коментар одного московитського ідіота, який за сумісництвом підробляв ще й тролем:

«Ребята, кроликам ["к роликам" – моє зауваження] такой тематики могут появляться комментарии пользователя под ником alex tkach, что является результатом коллективного "творчества" одесского отделения "правого сектора". Это провокаторы. Не тратьте время и свой словесный запас. Спамте».

Тут тусувалися московитські ідіоти, а я їм заважав

– Нічого собі короткі думки, – скажете ви, – кінця не видно!
– А це було вступне слово, – заперечую я, – самі ж короткі думки, що я виклав в коментарях до того ж таки Yotube-каналу "Красивые Славянские песни - Воин", – ось вони, будь ласка! Тільки перекладені українською. Так краще.

1.1 Це до ідіотських істерично-історичних розвідок, що проводять московити в нашій історії:

«Панове московитські ідіоти, поки ви намагаєтеся вкрасти наше минуле, у вас крадуть ваше майбутнє».

1.2 А це до пафосних "пєсєн" і войовничого вереску московитів:

«Панове московитські ідіоти, а чи відомо вам, що, чим боягузливіший народ, тим сміливіша влада?
До речі, ваша московитська влада дуже осміліла».

Москвинський бунт безглуздий і нещадний

Сьогоднішня примітка до 1.2 Важко не помітити, що нинішня влада в Україні теж дуже осміліла. Чи не значить це, що українці стали боягузами? Думаю, тут інше пояснення. Найсміливіша, найдієвіша, найактивніша частина нашого суспільства – на війні. І там до пори до часу вона скута військовою дисципліною.

1.3 І знову цитата до героїчних закликів і погроз всьому світові, що від московитів виходять (на цей раз без перекладу):

Русские никогда не понимают, за что их бьют.
Анекдот
Идут по улице два красных кирпича, а навстречу два белых.
Вот один красный и говорит другому:
– Давай дадим им по голове!
А тот ему:
– А если они нам?
– А нам за что?

Но самое обидное для русских, когда их бьют пидоры. Свои же русские пидоры!
– Нет! Ну, что же это получается? Ась? Это же нас скреподухое начальство благословило бить пидоров! Значит, пидоры должны удирать, прятаться, ползать в ногах. Что угодно, но не бить тех, кому дали право бить их. А тут наглый пидор метелит двух "детей богов расы великой", как будто так и надо! Не, ну вы только посмотрите!

Примітка. На жаль, це відео, де підор метелить двох "дітей богів раси великої", наразі недоступне. Можливо, воно стало таким, після того, як я розтиражував цей памфлет.

Б'ють – значить люблять

2 Скажу відверто: називати героями тих, чий героїзм в тому, що вони "нічого не зробили", а їх посадили, і замовчувати героїзм тих, хто зі зброєю в руках захищає країну, а дехто й поліг за неї, – а м о р а л ь н о.
Найвищий героїзм під час війни – в б и в а т и о к у п а н т і в.

Наші герої

3 Щоби бути об'єктивним і безстороннім, як наші журналісти, наведу для противаги короткі думки протилежної сторони – зеленої. Отже, коментар до моєї статті: