Просування окупантів прискорилося, згідно з джерелами. Сто п'ятдесят квадратних кілометрів за тиждень. Жодних пояснень немає.
Чи планує адміністрація, під відволікання виборів у США тихо здати якнайбільше Донбасу щоб за правильного результату плавно в'їхати в якісь "переговори"?
Чи було це причиною чищення керівництва ЗСУ на початку цього року?
Сняряди, F-16, дозволи від партнерів, знову снаряди і по колу. Слів тa причин було сказано багато. На результати вони ніяк не впливають. Чи мають відношення слова до результатів? Сказати словами це не можна - залишилося тільки побачити.
Цими днями ми не раз говорили що просування, реформ словами та очікуваннями в природі не існує: суспільство має володіти ними тa відповідати за них. Те саме стосується, вочевидь, проєкту незалежності країни - реальної, не паперової. Громадяни, суспільство мають знати: ці маніпуляції, перетасовування облич і крісел що не тільки не приносять результатів, а й дають прямо протилежне - для чого вони? З якою метою?
Сильна позиція України в ці дні посилила б позиції сил закону і справедливості у світі. Це очевидно - і протилежне реальності, які б слова при цьому не говорили. Хто каже що Україна не здатна тримати своє? Ви знаєте імена? Тепер дивимося на реальність: чому вона відповідає? Чиїм, яким словам?
Раптово змінилося керівництво МЗС. Чому? Туманні пояснення. Але почекайте, ви пам'ятаєте меседж раніше: «жодних переговорів до повного звільнення». Moже не пам'ятаєте вже? Новий міністр уже пообіцяв переговори і відразу ж проковтнув назад. Звідки його такого дістали? Для чого? З якою метою?
Може для розширення дипломатичного простору. A якщо ні, не зовсім? А якщо, зміна курсу - поступово, повільно тa заморожено, але послідовно, по цеглинці: вийняли - вставили. А одного тихого ранку прокинулися - і сюрприз у нас. А всі вже й звикли. І ніхто майже не помітив, тільки позіхнули втомлено. І процентики до речі зрівнялися.
Що, не бувало такого в Україні? Не може бути? Точно знаємо що можна чекати і вірити? Звідки, знаємо? Адже якщо ми дозволимо собі звикнути до цієї реальності, не помічати її і прийняти як нормальну, як важко буде навіть у недалекому майбутньому просто замінити слова, як крісла та обличчя?
Сьогодні, ми цього не знаємо. Але просто чекати і вірити не просто наївно, а може бути ризиковано. Треба більше. Треба бачити тa знати - а як інакше? Воно десь бувало, інакше? Великобританія, Америка 1940 - які керування руками та перетурбації? Люди на місцях роблять свою справу до досягнення мети та показують результати. Результати видно всім і всім усе зрозуміло. Які п'єси? Навіщо сценарії?
Ігнорувати ці питання більше не можна. І відповіді на них ми побачимо за результатами - не важливо що співається по марафонах. Тому що допускати різницю між почутим і реальністю це означає рухатися ВIД перемоги, не до неї.
Слова не означають нічого. Результати кажуть тa покажуть усe. Це зрозуміло.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma