Земельна реформа – це не про зняття мораторію і не про розпродаж землі. Це про наведення ладу в земельних відносинах України. Земельна реформа — це живий організм, який постійно повинен вдосконалюватись та доповнюватись. У нас дуже багато роботи попереду і лише від українського народу залежить успіх реформи.
Свого часу в Україні був впроваджений мораторій на продаж сільскогосподарської землі. Аргументація проста — вберегти родючу українську землю від розкрадання. Тоді переконували, що це тимчасовий превентивний захід перед налагодженням давно обіцяного ринку землі. Саме мораторій — був найкращий спосіб розкрадання землі. Бо давав можливість лише обраним приватизовувати землю, розпоряджатись державними землями чиновникам за рангом, а саме головам райдержамдіністрацій, головам держкомземів та держгеокадастрів. Народні депутати породили законодавчу систему, де чиновник визначав, кому і на яких умовах давати в користування чи власність українську землю.
Ці обставини призвели до того, що замість заповнення за прикладом Польщі малими та середніми товаровиробниками агросередовища, в середині 2000-х у нас сформувався цілий клас великих агрохолдингів, що консолідували сотні тисяч гектарів в десятках районів та областей. В таких умовах викристалізувався аграрний ринок, де 28% агрохолдингів, 64% середняків до 10 тисячі гектарів і 8% малих товаровиробників до 100 га.
Крім того, без належного правового титулу ми отримали «тіньовий» с/г сектор, де знайшлося місце чиновнику міністерства, який розпоряджався, кому віддати в спільну діяльність державне с/г підприємство, Академію аграрних наук, яка стала годівницею для різного роду пройдисвітів, де, маючи найродючіші землю в обсязі 480 тис. га було не соромно мати найнижчу ЕBIDTA в Європі. Також породили цілий клас трейдерів, які працюють по «другій формі» (за готівку) та кожного ранку в SMS та телеграм-каналах пишуть аграріям ціну на «куку» (кукурудзу) та «сємку» (соняшник) в доларах США, тіньовиків, які в чорну обробляють не менше 12 млн га і не платять жодних податків.Саме мораторій — був найкращий спосіб розкрадання землі. Це коли таке збіжжя через фіктивні компанії йде на експорт, а потім такі трейдери отримують відшкодування ПДВ з бюджету і ПДВ для держави стає абсолютно збитковим.
В цьому ж аспекті, ми дали чиновнику можливість не заповнювати публічну кадастрову карту, тобто «жити в білих плямах» та паперових реєстрах, створили «смотрящих» в Мін`юсті і комунальних реєстраторів, які за ніч переписували сільськогосподарські підприємства на третіх осіб з добросовісним потрійним продажем.
І не було на те ради, бо поки немає правил, немає й того, хто ті правила захищатиме, а відтак — і того, хто захищатиме звичайного українського аграрія та українського селянина. Простіше кажучи, мораторій створив хаотичний ринок, де крутилися мільярди, а заробляли лише обрані, де право сили було вище сили права. По факту, ці обрані в умовах дикого ринку і були бенефеціарами української родючої землі, про яку ми так часто чули з блакитних екранів.
Хоча ринок землі обіцяли впровадити ще на початку незалежності. За 19 років існування мораторію цілі покоління українців виросли на тезі про те, що він захищає українську землю, що схеми відчуження землі через емфітевзис, бартер, дарування, поділ земельної ділянки краще, ніж прозорий ринок. Квазіринок паїв на сайті рекламних оголошень надійніше за нотаріальну форму та державний реєстр речових прав.
Та не можна було в цьому переконати українського аграрія, який увесь цей час виживав не завдяки українському земельному законодавству, а всупереч, який боровся за свої права, не маючи легальних інструментів чи фінансової підтримки, викручувався з-поміж рейдерських схем, і водночас вирощував зерно, годував країну і підтримував горду назву України як «житниці Європи», попри суцільний земельний схематоз навколо.
За час існування мораторію у цих аграріїв і в українського народу вкрали з державної власності понад 3 млн га сільгоспземель. Це більше, ніж площа низки країн, як Ізраїль, Словенія, Чорногорія, Вірменія та ін. А сама Україна була в короткому переліку з кількох країн, де не було в правовій площині обігу земель на рівні з Конго та Північною Кореєю.
Суть земельної реформи та головне її завдання - аби вона працювала в інтересах народу та людей.
До земельної реформи наша держава йшла 29 років.
Земельна реформа — це не про зняття мораторію і не про розпродаж землі. Це про наведення ладу в земельних відносинах. Це комплексне рішення з базових 10 земельних законів, які унеможливлюють рейдерство, передають землі в розпорядження громад, усувають посадовців держгеокадастру від розпорядження державними і комунальними землями, удосконаляють переважне право українського орендаря на викуп землі, створюють фонд гарантування кредитів малим фермерам та фонд розвитку сільських територій, надають доступне фінансування аграріям через механізм компенсації кредитної ставки, запроваджують державний фінансовий, екологічний, антимонопольний контроль за землями, впроваджують дерегуляцію землеустрою та скасування сотні корумпованих дозволів, створюють національну інфраструктуру геопросторових даних, заповнюють «білі плями» в кадастрі, встановлюють оподаткування кожного гектара української землі, а також надають фермерам на пільгових умовах викупити півмільйона гектарів землі, яка перебувала у них на праві постійного користування з 1991 року. Так, Світовий банк вітає прийняття Верховною Радою закону про обіг земель сільськогосподарського призначення як перший крок до створення прозорого і ефективного ринку сільськогосподарських земель в Україні. Але для того, щоб повною мірою захистити інтереси українців та забезпечити прозорий продаж земель, слід якнайшвидше ухвалити низку додаткових законів. Йдеться про закони, які забезпечать вільний доступ до кадастрових даних, посилять управління земельними ресурсами, прискорять процедури передання землі, врегулюють продаж державних земель, зокрема використання обов'язкових електронних аукціонів, які обмежать безкоштовну приватизацію державних земель, і відкриють доступ до фінансування для дрібних сільгоспвиробників.
Також важливим буде дати можливість юридичним особам брати участь у ринку земель для забезпечення здорової конкуренції і послабити обмеження на загальну площу земельних ділянок, які можна придбати у власність. Ці реформи є критичними для залучення інвестицій в сільське господарство, відкриття доступу до фінансування для фермерів і забезпечення справедливої вартості активів для українських землевласників
Вже сьогодні в умовах пандемії, всім стало зрозуміло, що аграрії це — сила, яка може врятувати країну від економічної кризи. Це не просто 20% ВВП та половина валютної виручки країни, це локомотив, який дасть поштовх до розвитку інших галузей економіки.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma