Справа була в середині сімдесятих, на Донбасі. Якось три пацани, однокласники, вирішили сходити в ліс «покопати набої» на місцях колишніх боїв Другої світової війни. Іспити вже були складені (а їх тоді складали щороку, починаючи з четвертого класу), хлопці насолоджувалися канікулярним неробством, тому ніщо не завадило їм в один із погожих днів прокинутися раніше і на велосипедах рвонути туди, де в молодому лісі тридцять років з чимось тому проходила лінія оборони. Приїхавши на місце, вибравши те, що їм здалося найбільш підходящим для розкопок, Колька, Санька та Васьок із захопленням взялися за лопати. Після двох годин жорстоких пошуків хлопці присіли перепочити. Поки що не було знайдено нічого цікавого - купи стріляних гільз від гвинтівки Мосіна, іржавий кістяк самої гвинтівки, понівечений попаданням уламка снаряда чи міни, хвостовик від міни - ось і все, що вони знайшли. Запаливши болгарські сигарети з фільтром, що тоді вважалося у пацанви найвищим шиком, хлопці почали радитись. Колька пропонував переміститися далі по ледь видній лінії шанця, Санька вимагав продовжувати копати відразу, а Васьок, щєлбаном відправивши недопалок подалі від розкопу, раптом випустив радісний крик. Друзі кинулися за ним, коли Васьок кинувся розкопувати щось у дощовій промоїні. Десяток хвилин напруженої роботи - і поглядам хлопців з'явився металевий люк, зовсім не поїдений іржею. Почасти, він нагадував каналізаційний, але на його кришці були дві товсті металеві петлі, а на ребрах, що виступали з кришки, виднілося різьблення - як би цей люк служив величезною заглушкою. На самій кришці були якісь незрозумілі знаки, схожі на літери невідомого алфавіту.
- Що робитимемо, братва? - Запитав Васьок, коли спроби вигвинтити кришку не увінчалися успіхом.
- Та фіг його знає, тут потрібні лом та кувалда, інакше нам її з місця не зрушити, - відповів йому Колька.
- Я рвону в селище за інструментом, зараз буду! - і Саня застрибнув на свою обшарпану «Ластівку».
Через півгодини хлопці вже били кувалдою по вставленому в петлі кришці люка лому. А ще хвилин за п'ятнадцять кришка піддалася зусиллям і справа пішла набагато швидше і легше. Нарешті люк розкрив свою чорну горлянку. Наскільки вистачало світла, по стіні колодязя йшли вниз металеві скоби, так само, як і на люку, на них не було навіть натяку на корозію.
- Що ж це таке? - Здивовано простяг Санька.
- Напевно, запасний вихід із шахти! - Заявив Васьок.
- Та ні вже, було б шахтне, то іржа би все покрила, а тут дивись - як новеньке. І люків таких я ще в житті не бачив! – задумливо сказав Колька. – Може, це німецький бункер? Адже у фриців порядок конкретний був.
- Які німці? Тут же наші стояли, по гільзах, чи що, не зрозуміло, гальмо! - огризнувся Васьок.
- То спочатку, може, й німці, а як їх вибили за Донець, то вже наші окопи накопали! А люк чи вибухом засипало, чи самі фриці закопали, щоб ніхто, крім них, це місце не знайшов! Та де на наших люках ти такі літери бачив? Ні, ця хрінь – явно німецька! – стояв на своєму Колька.
З Колькою довелося погодитися - інше пояснення дивної знахідки просто нікому не спадало на думку.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma