- Все, потрапив! - подумав Колька і безсило опустився на підлогу, спиною притулившись до стіни.
Але тут його мозок сліпучою блискавкою пронизала думка - Колька, ледве дихаючи, боючись злякати щасливе припущення, глянув на годинник і голосно засміявся. Ще б пак, на поверхні була ніч або тільки починало світати. Кілька закинув автомат через плече і швидко поліз нагору. Коли знизу пролунали якісь утробні звуки, Колька розстріляв у їхньому напрямку цілий ріжок, перезарядив автомат і поліз далі, до світліючої й збільшуючої цятки неба над головою. І він був уже близько від люка, коли йому в поперек важко вдарив спис, перебивши спинний мозок і обрубавши свідомість. Кольчини руки розтиснулися, і він полетів униз, по дорозі змітаючи зі скоб лізших в гонитві за ним монстрів......Велосипеди та лопати пацанів, що добряче поіржавили на той час, восени знайшли грибники. Всесоюзний розшук, оголошений на трьох друзів із донбаського шахтарського селища, нічого не дав – вони зникли безвісти. Вхід до підземелля теж не було виявлено. Але все частіше ночами, особливо безмісячними, на околицях селища стали таємничо зникати люди. І їх ніхто більше ніколи не бачив.
Ось так і закінчилася ця історія. Хочете - вірте, не хочете - прийміть за казку. Але не шартеся по лісосмугах Донбаса. На всякий випадок.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma