"Сьогодні від Києва до фронту - вісім годин автівкою, - нагадують автори цієї книжки. - Це якщо рухатися на Схід чи на Південь. Якщо на Північ, то до російського чи білоруського кордону - близько трьох. Танк їде повільніше за автівку. Тому інколи нам здається, що між нами та справжньою небезпекою - велика відстань. Ворожі ракети та дрони летять значно швидше за автівку. Тому нерідко саме твій квартал стає епіцентром цієї війни".
Загалом ця книга народилась з волонтерських та журналістських поїздок авторів, її жанр можна визначити як філософський репортаж. "З вулиць зникає вуличне світло, кольори та людські обличчя, - виринає перед нами картина воєнних буднів. - Зникають діти та молодь. Що ближче до межі -- то швидше старіє цивільне населення. Поки не залишаються лише ті, кого неможливо переселити, хто вріс корінням у свою землю, як столітні дерева. Ці люди є продовженням власних домівок, заручниками своєї географії, своєї історії". Таким чином, "Життя на межі" Тетяни Огаркової та Володимира Єрмоленка є спробою осмислення реальності цієї війни, тих засадничих понять, на які спирається людське буття, осмислення того, як ці поняття постають для людей, долі яких змінила війна.
"Хто ці люди, які залишаються на межі? – питаються автори. - Хто ті люди, які сюди приходять? На межі залишаються ті, хто не може вчинити інакше. Як можна залишити Ізюм, якщо ти тут власноруч поховав своїх трьох онуків та їхніх батьків у одній домовині, яку сам зробив з дошок та килимів? Як можна залишити квартал Корабед у Херсоні, якщо ти доглядаєш 99-річну бабусю, яка лежить у квартирі з забитими фанерою вікнами, за декілька кілометрів від ворожих позицій? Тобі залишається триматися за думку, що бабуся таки доживе до ста років, а ворог таки відступить".
Тетяна Огаркова, Володимир Єрмоленко. Життя на межі: Україна, культура та війна. – К.: Дух і Літера, 2025
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma