Саме через приватне життя людини, через її дім, побут, роботу, уподобання проходить "історія як така". І саме в історії повсякдення - через систему символів та знаків - відображається і сприйняття людиною історичної дійсності, і конфлікт минулого з майбутнім, і формування запиту на майбутнє.
Зокрема ця об’ємна збірка - видавничий проєкт, який об’єднав багатьох сучасних українських письменників. Більшість з авторів уявили, що буде після перемоги України над Росією і злом, яке та творить. Мовляв, коли перемога настане, буде цікаво ще раз перечитати цю книжку, щоб побачити, наскільки близькими були автори до реальності. У будь-якому разі, у повоєнному житті обов’язково з’являться нові професії, і за свідченнями військових експертів в майбутньому переможуть нетрадиційні, кустарні стратегії. Наче банка з консервованими огірками, якою українська бабуся збила на городі ворожий дрон?
Хай там як, але свого часу в Харкові у міжвоєнний період з’явилася професія "козлоноші" - робітника який на будівництві доставляв на верхні поверхи у спеціальних "козлах" за спиною цеглу та бетонний розчин. Чимало такої екзотики також у цій збірці. Про одну ж оповідку так само цікаво. Як відомо, після війни у прифронтовому Харкові активувалася злодійська професія "кватирників" - дітей, які залазили в хату через кватирку, відчиняючи двері зсередини дорослим злодіям. І автор, не з власної волі, свого часу відчув специфіку цієї "професії" на собі.
Отже подруга бабусі, що загубила ключі, попросила її, щоб та "позичила" онука – залізти в хату через кватирку і відчинити двері зсередини. Залізши у чужий дім, багато обставлений, тихий і прохолодний у той мирний час далекого спекотного літа, він обійшов усі кімнати і, нарешті, завмер перед шафою з книжками. "Відчиняй вже, нарешті!" - гукали зовні, але малий не озивався, Він не міг ступити ні кроку, розглядаючи корінці старих книжок. Багато з яких були йому знайомі: "Іліада", "Одіссея", "80 тисяч льє під водою". Але решта... "Тепер про це можна розповісти" називалася одна з книжок, що виявилася історією створення атомної бомби. Нарешті він оговтався і відчинив двері розлюченим бабусям. Втім, його не дуже сварили, адже все-таки допоміг їм потрапити до хати. Господар, який був на роботі, досі вражений: "Дивно, а я про це не знав…" Ну що ж, тепер про це можна розповісти. Що й робить решта авторів цієї незвичайної книжки.
Олександр Бабінський, Дмитро Безверхній, Роман Буданов. Гарний день, аби жити. Після перемоги. – К.: Темпора, 2025
Ілюстрація: John Philip Falter
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma