Авторка цієї книжки – чи то мандруючи пострадянським простором, а чи описуючи радянські часи - нагадує про епоху, коли Комітет держбезпеки створював віртуальну реальність, в якій життя людей повністю ізолювалося від решти світу. У такій системі було легко приховувати вбивства інакомислячих, розправи над черговими «ворогами народу» і дисидентами, а також переписувати історію. Як саме це вплинуло на життя майбутніх поколінь – можна дізнатися з багатьох сумних, але правдивих історій.
Зокрема у відвертій екскурсії міським життям Будапешта, Тірани, Варшави та Заґреба, які ще продовжують акліматизацію в пост-комуністичних реаліях, її авторка – відома хорватська письменниця не пропонує простих рішень чи політично-знеболювальної терапії. Загалом у своїй книжці «Кафе «Європа». Життя після комунізму» Славенка Дракуліч просто фіксує побачене по той і цей бік колишньої залізної завіси, пропонуючи свої точні, але людяні спостереження, цінні потужною емоційною відвертістю та ограненою ясністю інсайтів.
«Подорожній також помітить багато прозаїчних моментів, як от повсюдний дивний та нав’язливий запах, брудні вулиці, зіпсуті зуби місцевих, дивне ставлення до грошей, проблему з громадськими вбиральнями, те, що більшість людей брешуть чи хитрують, або ж мають звичку обвинувачувати інших у кожній своїй невдачі... – констатує авторка. - Не достатньо стверджувати, що справа в різному сприйнятті минулого чи концепціях часу. Але відвідавши ці краї, ви швидко усвідомите, що ми, східноєвропейці, існуємо в іншому часовому поясі. Ми живемо в цьому столітті, та, водночас, успадкували минуле, сповнене міфів та казок про кровну та національну приналежність».
Славенка Дракуліч. Кафе «Європа». Життя після комунізму – К.: Yakaboo Pablishing, 2020
Ілюстрація: Waldemar Kozak
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma