В кінці року прийшла новина про те, що РФ наполегливо намагається анексувати державу Білорусь. Поки мова йде про уніфікацію законодавства (фактично примусове введення російського), введення єдиної валюти (емісійний центр буде в Москві) та єдиної судової влади. Тобто фактично про інтеграцію Білорусі в Російську федерацію, на правах на кшталт Татарстану. Звісно, що Лукашенко та його клан отримує гарантії недоторканості, добробуту та залишаться при посадах. Тому особисто на них зміна статусу не відобразиться, якщо, звісно, не брати втрату престижу та гідності.
Хоча влада Білорусі ще не дала відповідь на цю пропозицію, проте мати якісь сумніви в тому, що це станеться не приходиться. Бо яка може бути альтернатива у країни, яка 1 січня 2019 року збирається святкувати «100-річчя білоруської радянської державності»? Прямий військовий спротив виключений, бо військовий потенціал країн не порівняний, а військова верхівка Білорусі тісно пов’язана з російською військовою верхівкою. Та до прямого конфлікту і не дійде. Очевидно, що все буде зроблено за кримським сценарієм під запальну риторику ЗМІ та народні демонстрації з гаслами про «братні народи» та «спільну історію». Націоналістів, які могли б виступити на захист держави, в Білорусі мало, тому їх швидко нейтралізують. А економічно Білорусь залежна від РФ і тому в самостійному плаванні без неї не витримає.
Зовнішньої підтримки сучасна Білорусь теж не має. Захід підтримувати і надавати якісь гарантії безпеки диктаторському режиму Лукашенка не буде. Проте найбільше зацікавлені в збереженні Білорусі як незалежної держави її сусіди. І прямо скажемо, що в свідомості багатьох українських патріотів вже вимальовується потужний антиросійський блок у вигляді України, Білорусі та країн Балтії. Але це все ілюзія, ніякого блоку не буде. Ніхто не захоче воювати з Росією за Білорусь. І пряма війна наразі діючим владам цих країн не вигідна і не потрібна. Тут важливий приклад України, яка зазнала прямої російської агресії і зараз фактично має війну на своїй території. Проте формально з РФ не воює і зберігає дипломатичні стосунки та навіть відкриті кордони та шляхи сполучення.
Цілком зрозуміло, на що кремлю ця анексія. На фоні складної економічної ситуації в РФ, путінська кліка отримає зовнішньополітичну перемоги у вигляді поглинання сусідньої країни. В очах 90 % російського суспільства це буде виглядати, як відновлення зовнішньополітичної могутності, «відродження Російської імперії» чи «СРСР» (в залежності від того, кому як подобається). А значить, збільшить популярність діючої влади всередині країни, виправдає усі погіршення якості життя та змусить ще більше «затягнути пояси» на виправдання якоїсь великої цілі. Про те, що це всього лише ілюзія могутності подумають одиниці. Сюди ж слід додати деякі короткотермінові економічні плюси. І головне – цю перемогу можна отримати дешево і швидко. Бо, в випадку України РФ буде мати справжню війну, а в Білорусі все обійдеться тихо.
Україну в цій ситуації має хвилювати наступне.
- Можемо уявити, що б було, якщо при владі залишився Янукович. За кілька років Україна б з сателіту Росії швидко перетворилася б на її частку. В цьому плані значення Майдану ключове в плані збереження національної державності, незалежності та пробудження національної свідомості. Про це ми маємо постійно пам’ятати!
- Усім сусідам Росії вже сьогодні треба готуватися до наступних агресивних кроків РФ. Бо позитивний ефект від анексії Білорусі пройде швидко, а далі кремлю будуть потрібні нові ін’єкції для підтримки свого престижу в середині країни. Тому на черзі будуть або країни Балтії, які після інтеграції Білорусі в РФ усі будуть мати спільні з нею кордони, або Україна, в якої після такого ¾ кордонів будуть з РФ. Подальші сценарії тут можуть бути різними то наразі цим невдячним прогнозуванням займатися не будемо.
- Якщо українцю важлива незалежність його держави, то треба дуже добре подумати, за кого голосувати на президентських та парламентських виборах в 2019 році. Інакше вже через пару років після офіційного «відновлення нормальних та дружніх стосунків з РФ» і ми отримаємо відповідний ультиматум і наша країна зникне з політичної мапи світу. А ми ж цього не хочемо, правда?
- Зовнішня політика України має докласти усіх зусилль, щоб сформувати дієвий блок з країн, які в найближчі роки можуть зазнати російської агресії. Наприклад, як пропонує проект Intermarium. І хоча це складно, добитися утворення такого блоку, але треба намагатися, бо мова йде про спільне виживання всього Балто-Чорноморського регіону.
Тому будьмо пильними, уважними, готуємося до всяких несподіванок та єднаємось задля великої мети – збереження нашої країни!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma