У злочинного режиму фашистської Педерації у вторгненні було дві мети: мінімум, Донбас тa коридор до Криму; і максимум: Київ і повне підкорення щонайменше, Східної України.
Зіткнувшись із несподіваною єдністю вільного світу і сильною відсіччю України які повністю зруйнували другу частину плану і не дали здійснити першу: за винятком невиправданого, а можливо, злочинного провалу відсічі вторгненню на українському Південному Сході, з чим громадянам ще треба буде розібратися, гебня зайнялася улюбленою й добре знайомою справою: обманом щоб виграти час тa промацати наміри й силу супротивника.
Сама структура угод що пропонувалися ясно показує що за нею стояв жоден чесний і реальний намір до довготривалого врегулювання, а навпаки: намір максимально ввести Україну в оману, послабити її; роздробити і знизити підтримку партнерів, а потім, накопичивши сили повернутися тa взяти все. Не будемо голослівними:
Ідея денацифікації, зобов'язання України змінити свої суверенні закони і навіть Конституцію є не лише грубим порушенням суверенітету незалежної європейської держави визнаної Організацією Об'єднаних Націй тa одного з її членів-засновників. Це також мало на меті перевірити, як далеко можна завести Україну і від чого вона готова відмовитися. Водночас, це очевидна пастка, гачок - адже прийняття цих вимог покладається на агресора. Маючи такий прецедент, він у будь-який момент і з будь-якого приводу міг би висунути нові вимоги та претензії відмовляючись виконувати власні зобов'язання. Все це не є новим: саме таку гру світ бачив у рамках Мінських угод 2014-2022 років.
Замість "денацифікації": пастка та гачок для продовження агресії.
Вимога роззброїтися і вийти з власної країни під прицілом ворожих ракет знаходиться за межею здорового глузду. Тут немає нічого чесного чи реалістичного, єдиною метою було прозондувати на що може погодитися Україна тa розділити підтримку її партнерів. Нічого спільного з чесною, справжньою основою для миру.
Це лежить та лежало на поверхні. Думаю про це говорили багато або може всі партнери. Якщо хтось й носився з фіктивною можливістю "угоди" то це тільки з нагоди нестачі розуму, пам'яті та совісті. Такі персонажі вже коштували Україні багато страждань та бід у її історії.
Ніхто з відповідальних партнерів України не розглядав можливість його підписання: оскільки всi дуже чітко бачили що Росія знову порушить угоду і через нав'язану слабкість України їм доведеться обирати між повною відмовою від неї та втягуванням у війну. Ще одна пастка: й жодних шансів для щирих угод.
Підтримка України обладнанням залишилася б на рівні Джевелінів та шоломів. Артилерії, танків і БТР, Хаймарсов та Патріотів: нічого б не було.
Я не цілком довіряю тим, хто сидів за тим столом: деякі незрозумілі, каламутні, вібруючі персонажі без ясної позиції та принципів; але з правильних причин aбo інших, було прийнято єдине правильне рішення.
Повне відновлення суверенітету України одним із можливих способів залишається єдиним шляхом до вільної, незалежної демократичної європейської України.
Це зрозуміло, і ніякі химери та та міражі не зможуть тут нічого змінити.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma