Нещодавно ми всі послухали звернення Головнокомандувача #ЗСУ про необхідність посилення кримінальної відповідальності за військові злочини. Виходячи зі змісту звернення ми маємо критичні для здобуття перемоги наслідки: самовільне залишення військової частини, поля бою, дезертирство, відмова діяти зброєю, непокора, невиконання бойових завдань, некомпетентність командирів…. тощо.
«Армія тримається на дисципліні», – з цим висловом генерала Валерія Залужного не погодяться лише вороги України. Головком чітко вимагає від державної влади прийняти рішення щодо посилення відповідальності за порушення дисципліни чи злочини в умовах воєнного часу.
Отже, ключова ідея командування як подолати ці наслідки – це «посилення відповідальності» і тим самим досягнення дисциплінованості. А чи такі зміни усунуть причини цих явищ? Давайте розбиратись разом.
Українське суспільство довіряє своїй армії – значить потрібно дослухатися до тих, хто нею зараз керує, але і дослухатися до суспільства. В жодному разі стосунки між армією і народом не мають перетворитись в сліпу віру, а вимагають професійної раціональної розмови і це норма для демократичного суспільства.
Почнемо з пошуку причин виникнення проблем, які озвучив Головком.
Дійсно, у зверненні є певні слова-індикатори як: «роз’яснення», «переконання», «швидкі дієві рішення», «повна юридична відповідальність командирів» за свої дії чи бездіяльність, які проливають світло на причини цих явищ, але чомусь роз’яснення і переконання віднесені до вимог мирного часу.
Ось тут і криється основне протиріччя, з яким ми не можемо погодитись. Чомусь замість усунення причин, суспільство переконують у необхідності посилення відповідальності за наслідки. Якщо ми говоримо про некомпетентність командирів, то і маємо передбачати, що роз’яснень може не бути взагалі. То що ми хочемо отримати в результаті? Нових жукових, які керують тупими і слухняними виконавцями-болванчиками? Таке вже є по той бік окопів в рф і має глибоке історичне підґрунтя. Це точно не співпадає з філософією вільних людей – українців, які виборюють свою свободу.
Звісно, ми не маємо на увазі вмовляння військовослужбовців виконувати високу місію оборони, яку від них очікує весь Український народ, а значить наші сім’ї, батьки і діти. Ми за те, щоб вони виконували її свідомо і професійно, а значить через роз’яснення, переконання, командну роботу (командирів і підлеглих) і лідерство. Як це, власне, відбувається в арміях цивілізованого демократичного світу.
Що таке «повна» відповідальність військовослужбовця на війні?
Де її межі і рівні?
Де межі «повної» відповідальності командирів (начальників) за рівнями військового управління, а де межі їхніх підлеглих аж до окремого солдата під час війни? Це чітко прописано в законопроєкті 8271?
У нашій державі все добре з судовою системою?
У нас вже прийнято закон про військову поліцію? Проєкт цього закону з 2014-го лежить у ВРУ в шухляді чийогось стола.
У нас вже професійно працює прокуратура, ДБР і військова адвокатура як незалежні одна від одної структури?
Маємо страшні наслідки у вигляді збільшення втрат у зв’язку з відсутністю відповідальності у бойових умовах. Головком знає всі проблеми і діє, вирішує у міру своїх можливостей і просить підтримки. І йому та командирам треба, безперечно, допомагати. Припускаємо, що ймовірні причини такого стану справ в армії генерал Валерій Залужний досконало знає але в міру тих, чи інших причин поки що не озвучив.
І він також знає, щоб подолати наслідки – найкраще усунути причини й чинники, які їх викликають. Ми впевнені, що генерал Залужний вміє чути підлеглих, аналізувати критичні думки від громадянського суспільства і усувати саме причини. Більшість громадян України готові в цьому лише допомагати.
Отже, про причини докладніше.
По-перше, щодо роз’яснення і переконання, які, на думку ГК, працюють в мирний а не воєнний час. Це суперечить принципам управління військами і лідерства: підлеглий має усвідомити завдання (зрозуміти чому?), тому роз’яснювати це обов’язок командира, а не факультативна норма. Для цього в армії з 2016 року впроваджується командирське і бойове інформування, яке масово ігнорується тими командирами та начальниками, у яких підлеглі покидають позиції. Причина – відсутність внутрішніх комунікацій саме командної ланки зі своїми солдатами. За опитуваннями нашої ГО 79% респондентів стикалися в армії з токсичною (руйнівною) поведінкою військового керівництва. Ці руйнівники на посадах не бажають, не розуміють, не виконують… стандарти внутрішньо-комунікаційної роботи і маємо те, що маємо. Саме токсичні командири і токсичні підлеглі (таких також достатньо в кожній в/ч) найбільше вбивають бойовий дух.
По-друге, поки що немає «зверху до низу і знизу до верху» зразків від вищого командування раціонального контролю за діями командирів підрозділів на основі системи неформальних «Аналізів проведених дій» (АПД), де головним є усунення негативних чинників і водночас удосконалення процесів на основі самокритичного аналізу а не «розбору польотів і пошуку крайніх» (привіт токсичним виродкам нашої армії, які мавпують у росіян). Тому першопричини залишення позицій не будуть усунуті і залишаться усього лише декларацією, навіть при підписанні президентом закону про посилення відповідальності.
По-третє, за відсутності бойових наказів (розпоряджень) не по формі, а по суті, що вже виявлено під час воєнних дій неодноразово, «посилення» відповідальності нічого не дасть і негативно вдарить по бойовому духу і зрештою боєготовності ЗСУ. Підозрювані будуть захищатися ще з більшим завзяттям (чим більший строк чи штраф – тим більші ставки «на кону») і безперспективні справи, тому що за відсутності бойового наказу (розпорядження) по суті, немає і підстав для притягнення до відповідальності. Суди триватимуть десятиліттями. Адвокатська спільнота вже прозріває і мова йде в їхньому професійному середовищі якраз саме про це.
Складається враження, що відсутність дотримання командирами (начальниками) процедур і змісту віддання бойових наказів (розпоряджень) в системі військового управління прикривається «децентралізацією» управління. Але це самообман і фальш, що призводить до збільшення втрат.
Деякі командири рівня бригад, батальйонів і рот (завдяки саме їхньому лідерству і зусиллям в перші місяці війни росіяни отримали нокдаун) скаржаться, що єдиний підхід до вирішення проблем зараз щодо їхньої відповідальності – це усунення з посади за скаргою верхніх чинів (ймовірно саме тих, кому «сліпо довіряють») до ГК.
Наприклад, новопризначені офіцери командують бригадами чи батальйонами лише місяць-два, а потім їх прибирають з посад у «відстій» з порушенням кримінальних проваджень і приниженням їхньої честі та гідності. При чому, зазвичай, це робиться без пояснень (АПД немає – див. п.2). При чому бригади (батальйони, роти) вони отримують в підпорядкування ті, які знаходяться, зазвичай на бойових позиціях і порядках, тобто підлеглі можуть жодного разу і не побачити командира, він не проводив їхню підготовку до боїв. Та й системної підготовки командирів, штабів батальйонів і військових частин, а також системи негайного вивчення і впровадження уроків бойового досвіду поки що у ЗСУ не налагоджено. Однак спостерігається жуковщина: «зняти з посади», «порушити кримінальне провадження», так дійде до….. «розстріляти», бо вже кретини а-ля «колінка прострелю» зафіксовані. Посилення відповідальності і дисциплінованості повинно існувати не тільки знизу доверху, але найважливіше – зверху до низу. Така їхня природа.
Насамкінець лікбез.
Про дисципліну:
«Небагато людей є від природи хоробрими, але належний порядок і досвід роблять багатьох сміливцями. В хорошій армії треба більше спиратися на дисципліну, ніж на мужність солдатів» (Нікколо Макіавеллі «Про воєнне мистецтво» (1521).
Про відповідальність:
«Ціною величі є відповідальність» (Вінстон Черчилль)
Відповідальності і дисципліни в армії не буває без лідерства, проявленого в критичних ситуаціях війни, на межі життя і смерті. Тому що лідерство – це душа армії. Лідерство необхідне не лише, щоб вести в бій, а й запроваджувати ціннісні фундаментальні зміни в розбудові армії. Останнє мабуть найважче. Є надія, що саме на усунення негативних чинників і причин, які заважають перемагати, Головкому вистачить лідерства. А якщо це не буде так, то він нестиме абсолютну відповідальність за наслідки. Така його планида як військового лідера.
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Рада ГО "Ураїнський центр військового лідерства"
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma