У день святого Іллі в столиці України буде урочисто відкрито пам’ятник богатирю Іллі Муромцю. Про це мер Києва Віталій Кличко повідомив на своїй сторінці у Facebook.
Це буде унікальний пам‘ятник, створений за найсучаснішими технологіями. Адже він буде 11 метрів заввишки - разом з пагорбом і гранітним постаментом. Працював над пам’ятником скульптор Володимир Журавель, а позував для образу богатиря Василь Вірастюк. «Вже наприкінці цього тижня в парку "Муромець", де облаштували першу чергу зони відпочинку, можна буде оцінити величного Іллю Муромця», - написав Віталій Кличко.
Мер Києва також пояснив, чому виникла ідея встановити в Києві пам’ятник Муромцю. «Ілля Муромець, який, за переказами, народився під Черніговом, служив князю Володимиру, охороняв місто Київ і похований у Києво-Печерській лаврі, - це наш богатир, це наша історія. Яку сьогодні, на жаль, намагаються у нас поцупити. Тому Муромець стоятиме в Києві, на території Труханового острова, там, де колись розташовувалася дружина князя Володимира», - відзначав мер столиці.
Варто зауважити, що деякі українці негативно поставилися до ідеї створення і установки пам’ятника Іллі Муромцю. Хочу зазначити, що хоча не завжди позитивно ставлюся до всіляких ініціатив київського мера, в тому числі й історичних, але в даному випадку повністю з ним погоджуюся. На жаль, ми українці часто-густо впадаємо в історичне безпам’ятство, відмовляючись від своїх справжніх споконвічних героїв. Натомість, росіяни, активно і безсоромно цим користаються, привласнюючи собі нашу назву Русь, нашу історію і, звичайно, наших героїв.
Традиційна російська історіографія, в тому числі радянська й пострадянська, однозначно трактує Іллю Муромця як втілення духу російського народу, і зокрема - російського селянства. Однак історичний Ілля Муромець, який став прототипом билинного героя, насправді не був ані селянином, ані, що найцікавіше, навіть муромцем.
Звичний зачин билинних сказань, де Ілля виїжджає «Из того ли то из города из Мурома / Из того ли села да Карачарова», здавалося б, не залишає жодних сумнівів у тому, що він родом із російського міста Мурома, неподалік від якого й досі є старовинне село Карачарово. Але реальний Ілля Муромець, виявляється, був відомий в Україні задовго до перших записів російських билин наприкінці XVIII – початку XIX столітть.
У документальному джерелі ім’я відомого героя вперше згадано в 1574 році в листі українського магната Філона Кмити Чорнобильського до троцького кастеляна Остафія Воловича, в якому він говорить про силу «Ilii Muravlenina i Solowia Budimirowicza». Кмита обіймав у Великому князівстві Литовському посаду старости в прикордонному з Московською державою місті Орші. Обов’язки його були дуже клопітливі: він повинен був через вивідувачів дізнаватися про всі події «на Москві», доносити про них польському королю і бути завжди напоготові відбити напад ворога. У своєму листі Кмита скаржиться на своє сумне становище, на холод та голод, від якого він потерпає від нестачі провізії, внаслідок неуваги до нього з боку короля. Кмита пригадує епізод із київського дружинного епосу про витязя Іллю і застосовує його до свого власного становища: подібно до того, як у князя Володимира з’явилася потреба в силі Іллі Муравленіна та Солов’я Будимировича, так настане момент, коли й королю знадобляться його сили.
Наступною згадкою про Іллю є свідчення Еріха Ляссоти. Посланник австрійського імператора Рудольфа II Еріх Ляссота, який побував проїздом у Києві в 1594 році, прямуючи з дипломатичною місією до запорожців, у своїх шляхових замітках пише про побачену ним у київському Софійському соборі місцеву визначну пам’ятку, зруйновану гробницю богатиря: «У другому вівтарі була гробниця Єльї Моровліна (Morowlina), він був знатний герой, або, як кажуть, богатир, гробниця ця нині зруйнована, але інша гробниця його товариша ще ціла в тій самій каплиці».
Заслуговує на увагу і той факт, що у найдавніших списках билин (XVII ст.) ім’я Іллі звучить як Муровець. У рукописах XVIII століття до нашого часу дійшли найдревніші прозаїчні перекази билини про Іллю Муромця та Солов’я-розбійника. Найближчий до протографу список називає Іллю не «Муромцем», а «Муровцем», «уродженцем міста Морова». Відомі й південноруські (українські) списки таких переказів. Так само у фінських переказах билин ім’я богатиря передається як Muurovitza, на Дону є козацька билина про Іллю Муровича, у іспанця Кастильо, який жив у Росії наприкінці XVIII століття - Ilia Muravitz.
Усе це вказує на те, що найдавнішою формою імені Іллі було - не Муромець, а Муравленін, Моровлін, Муровець. Ці форми більш древнього прізвиська Іллі (з XVI ст. і до кінця XVIII ст.) змусили дослідників вивчити назву різних міст та місцевостей у Київській Русі. Вивчення привело до констатування існування цілої низки назв, дуже близьких до старого прізвиська Іллі. Так, наприклад, на Волині поблизу міста Дубно звертали увагу на місцевість під назвою Муравіца. Однак більшість дослідників пов’язують походження прізвиська Іллі з древнім Чернігівським князівством, із такими його містами, як Моровійськ та Карачев. Таке припущення повністю узгоджується з історією: протягом понад двох століть (з XI по XIII) Чернігів відіграє роль суперника Києва у силі, багатстві та славі. Чернігівське князівство є ареною, де відбуваються численні воєнні сутички руських князів один з одним або з половцями. Сюжет билини, що зображає звільнення Чернігова, є, безсумнівно, відгомоном історичних подій, пов’язаних із ім’ям цього міста. Перша згадка про Моровійськ зустрічається в літописах під 1139 роком. На кордоні Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств знаходилося й місто Карачев, згадуване в літописах уперше з 1146 року.
Цікаво, що вперше муромо-карачаровську локалізацію богатиря піддав сумніву ще в XIX столітті відомий російський дослідник билин В. Ф. Міллер. Він звернув увагу, що про муромське та карачаровське походження богатиря немає й слова у найархаїчніших записах билин (на думку Міллера, такими є ті з них, де не згадується ще про козацтво Іллі Муромця, а сам він називається не старим, а «добрим молодцем», молодим богатирем). Коментуючи лист Кмити Чорнобильського, В. Ф. Міллер помітив, що Кмита, литовський підданий і ворог Москви, який успішно обороняв литовський кордон від московських ратних людей, навряд чи в Іллі Муравленіні бачив «мужика із московського міста Мурома». На цій підставі та, вказуючи на інші найдревніші варіанти імені Іллі, дослідник зробив висновок про те, що прізвисько відомого богатиря Іллі «Муромець» спочатку не пов’язувалося зі старовинним російським містом Муромом, а мало на увазі якийсь інший географічний орієнтир. На слушну думку В. Ф. Міллера, Муром у билинах став пізнішою заміною міста Моровська Чернігівського князівства.
Існує ще одна досить обґрунтована версія походження прізвиська Іллі, що пов’язує його не з чернігівським, а вже безпосередньо з київським періодом діяльності богатиря. Потрібно пам’ятати, що київський цикл билин про князя Володимира Красне Сонечко та його богатирів складався якраз у той історичний момент, коли перед києворуською державою гостро постало питання про захист своїх кордонів. Перед лицем загрози, яка насувалася з боку Великого Степу, першочерговим було завдання перекрити ворогу підступи до «матері міст руських». І Володимир переходить від політики походів на непокірні сусідні народи до планомірного будівництва оборонних споруд навколо Києва. Під 988 роком літописець записав: «І рече Володимеръ: «Се не добро есть мало городовъ около Кыева. И нача ставити городы по Десне и по Устрьи, по Трубешеви и по Суле, и по Стугне». Було б помилково думати, що князь Володимир особисто «ставив городы», тобто безпосередньо займався їхнім будівництвом. Здійснення будівництва могло бути доручено найбільш досвідченій та достойній людині, яким і міг бути Ілля. «Под славным городом под Киевом / На тех на степях на рыцарских / Стояла застава богатырская / На заставе атаман был Илья Муромец...». За цими рядками давньоруської билини крізь морок віків так і проступають контури неприступних дубових стін на високих земляних валах, на яких несуть службу дружинники-богатирі, пильно вдивляючись у безкраї степові простори. Таким чином, Ілля своє прізвисько «Муровець» міг отримати не за назвою якогось конкретного населеного пункту, а тому, що зводив оборонні споруди, кріпосні стіни, тобто мури для захисту Києва від набігів кочовиків.
Таким чином образ Іллі Муромця, як героя південноруського дружинно-богатирського епосу, був запозичений росіянами. У реальності він, напевне, був київським воєводою чи великокняжим дружинником. Однак непевні часи у XVI-XVII століттях наклали на нього свій відбиток, зробивши його «козаком», і, нарешті, на далекій Півночі він перетворився на селянського сина з російського міста Мурома.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma