«Бо тісні ті ворота,
і вузька та дорога,
що веде до життя,
– і мало таких,
що знаходять її!»
(«Євангелія від св. Матвія»)
Минуло вже більше двадцяти років, як Роджер Пенроуз та Стівен Хамерофф опублікували свою теорію організованої об’єктивної редукції розуму, в якій свідомість людини пояснюється з позицій квантової механіки і суть якої опоненти цієї теорії намагаються звести виключно до операцій об’єктивної редукції (OR – об’єктивна редукція, або колапс хвильової функції, викликаний квантовою гравітацією), як квантового обчислення в мікротубулах мозку. Сам же Пенроуз вважає, що свідомість людини не є простим результатом обчислювальних операцій, які може провести звичайнісінький комп’ютер, що для розуміння свідомості людини потрібна докорінна революція в розумінні довколишнього фізичного світу і більш глибоке вивчення квантової механіки.
(К. Гемпель: «Всі течії науки в принципі мають одну і ту ж природу, природу єдиної науки – фізики… Психологія також є складовою частиною фізики».
Р. Пенроуз: «Математика має іншу, більш серйозну основу і є структурою, якою управляють позачасові закони»)
Опонентів Пенроуза та Хамероффа можна зрозуміти, адже в скромній тезі "революція в розумінні фізичного світу" криється глобальний переворот не тільки в науці, але й у світогляді людства, у розумінні самої суті життя, яке, можливо, розкладається на кілька рівнів…
Класична механіка Ньютона і вся фізика, пов’язана з нею і закони якої регулюють життя неорганічного макросвіту, що оточує нас, залишаться незмінними. Можливо. А ось фізика біосфери, а тим більше ноосфери, зазнають докорінних змін, в яких теорія еволюції може розчинитися безслідно, а сам термін «еволюція» буде сприйматися вже як локальний розвиток сформованої квантової системи…
Зрештою, фантастичний світ квантової механіки вже сьогодні вторгається в реалії нашого життя зі своїми гаджетами та відеозв’язком, з тотальною комп’ютеризацією, з робототехнікою, оснащеною штучним інтелектом. А у двері вже стукає новий рівень розвитку людської цивілізації у вигляді квантового комп’ютера, який допоможе науковцям зрозуміти чи сприйняти те невідоме і незрозуміле (що містить в собі зовсім інші фізичні закони, результат дії яких ми не можемо виміряти звичним для нас інструментом, помацати чи порівняти з чимось уже відомим нам), яке виходить із глибин за постійною Планка і простягається у нескінченність, як у простори Всесвіту у вигляді «темної енергії» та «темної матерії», так і в середину кожного з нас.
Опонентів Пенроуза та Хамероффа можна зрозуміти, адже глобальні зміни в науці завжди ведуть за собою глобальні переміни в житті цивілізації. Так було на початку двадцятого століття, коли у свідомість інтелектуалів разом із діалектичним матеріалізмом вторглось нестримне бажання перемін і в суспільстві. І саме цього боялася західна християнська церква, і спроваджувала на вогнища всіх, хто не погоджувався з геоцентричною системою світу. Але вперте несприйняття нової наукової течії чи будь-якої науки взагалі, а тим більше кривавий опір цьому природному процесу, приводить до апокаліпсису "законсервованого в минулому" суспільства і найяскравіший приклад вірності цього твердження – це трагічна загибель древніх американських цивілізацій ацтеків та інків, які швидко зруйнувала маленька купка пришельців.
У 2017 році втомлений безперервними суперечками з опонентами сер Роджер Пенроуз організував Інститут Пенроуза, в якому почали вивчати свідомість людини за допомогою фізики та квантової механіки.
Сер Роджер Пенроуз: «Хоча свідомість модифіковано різними способами, це не результат обчислень. Це щось інше. Існує безліч аспектів в розумінні феномена свідомості. Люди часто ототожнюють свідомість з тим, що ми відчуваємо: це, може бути як болем, так і оцінкою краси, любові або кольору. Тобто, в будь-якому випадку, це досвід, який у нас є. Однак, я хочу сказати, що свідомість - це щось дуже і дуже конкретне. І якщо свідомість є чимось конкретним, що не обмеженим тільки «обчисленням», тоді виникає питання і про інші його якості. Чи можна, наприклад, пояснити, чи є сприйняття синього кольору обчисленням або чимось конкретним? Ми можемо усвідомлювати різні речі, не розуміючи їх. Але я стверджую, що розуміння - це те, що явно не є результатом обчислень самих по собі. Це очевидно особливо в тому, як ми використовуємо комп'ютери. Це складні обчислення. Але ось розуміння, яке у нас є щодо того, які обчислення робити і що в результаті означають ці обчислення, - це вже зовсім інше. Тут ми стикаємося з відзнакою чистих обчислень і розуміння.» https://monocler.ru/kvantovaiya-priroda-soznaniya-penrose/
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma