1 грудня 2013 року чорний день для української журналістики. Тоді на Банковій, коли бунтівники намагалися штурмувати адміністрацію президента, було побито десь сорок журналістів. Їх били цілеспрямовано. Дуже схоже, що тоді менти отримали команду не жаліти пресу. Певне, таким чином сподівалися залякати журналістів. Відтоді цілеспрямована агресія проти журналістів стала нормою. Вона продовжилася у Криму. А потім на Донбасі. Але це вже від росіян та від їхніх найманців.
Я особисто того дня вперше у житті працював під літаючим камінням і сльозогінним газом. Каменюка мав влучити в об'єктив моєї камери, але колега Ярослав Шапочка відхилив мене за плечі і каменюка врізався мені в ногу у районі кишені. Потім виявилося, що мої банківські і заощаджувальні картки надщерблені. Їх було чотири штуки. Одна з них досі десь зберігається вдома.
У мене розрядилася камера і я разом з Ярославом, у якого була та ж проблема, зайшли до Спілки письменників підзарядитися. Десь хвилин за 20 почалася зачистка вулиці. Виходить, розряджені батареї врятували нас із Ярославом від побиття.
Я цю історію у вигляді спогаду відобразив у себе в книзі "Репортер Волковський.Там є деяке відхилення від правди. В реальності ми не могли бачити розгону вулиці, бо кабінети , з яких було видно вулицю, того дня були замкнені. Тому деталі я знаю лише з чужих слів. А в романі герой бачить все на власні очі. Він згадує той день у Криму перед тим, як їхати визволяти з полону французького колегу. Ось уривок з книги.
Такої сили емоції виникли, бо телесюжет викликав у нього асо-
ціацію з 1 грудня 2013 року, коли радикальні активісти намагалися
прорватися через міліцейський кордон до адміністрації президента на
вулиці Банковій у Києві. Це сталося після того, як у ніч на 30 листо-
пада «Беркут» брутально побив на Майдані кілька сотень мирних
протестувальників.
Атакувальники на Банковій кидали бруківку в ментів, яку виколу-
пували на місці. Вони палили факели, лякали ментів вогнем і навіть
рухали в їхній бік бульдозер. Менти відповідали світло-шумовими
гранатами. І кидали назад каміння, яке прилетіло до них з боку про-
тестувальників. Ні травматичну, ні вогнепальну зброю того дня ще
не використовували.
Батарея його фотокамери після кількох годин роботи розрядилася.
Щоб підзарядитися, він зайшов до будинку Спілки письменників, який
розташовувався на тій же вулиці. Волковський привітався із знайомим
секретарем Спілки Сидором Пастухом і попросив дозволу приєднати
підзарядку до розетки.
Від нього пахло димом. Боліла права нога, в яку влучив камінь.
Колега вчасно його відхилив, і каменюка пролетіла у сантиметрі від
об’єктиву камери. Камера лишилася ціла, зате коліно постраждало.
Він присів на стільця і витягнув ноги, які гуділи від утоми. У теплі
очі йому злипалися. Однак, подрімати не вдалося.
Через хвилин п’ять медики завели хлопця з розбитою головою
і взялися її бинтувати. Виявилося, «Беркут» після п’ятигодинного
протистояння розпочав зачистку вулиці від атакувальників. Якась
вища сила саме перед тим розрядила Волковському батарею, а відтак
спонукала його вийти із зони небезпеки.
Сонливість його відлетіла. Він через вікно спостерігав, як беркути
люто били людей. Своє отримували не лише радикальні активісти,
котрі кілька годин кидали в міліцію каміння. Дісталося і журналістам,
які висвітлювали події.
Петрухіна з газети «Точка дотику» поклали на землю обличчям
вниз, били кийком по спині, а ногами у боки. Сурматдінова з інфор-
магентства «Укрпульс» стягли за ноги з узвишшя, де він знімав. Він
гепнувся з висоти півтора метра. Вдарився обличчям. Вони ще додали
кийками. Якомусь незнайомому кийком розбили камеру. А йому
самому дали кілька разів по голові так, що він упав і, було схоже,
знепритомнів.
Хлопці показували посвідчення і кричали: «Преса!» Це абсолютно
не впливало на беркутів. Вони били журналістів так само, як атаку-
вальників. Враження складалося, що вони отримали карт бланш на
побиття преси.
Тоді Волковський відчув болюче безсилля. У нього на очах беркути
творили шалену сваволю, а він нічого не міг зробити. Йому самому
пощастило уникнути побиття. Але він не здатен був щось вдіяти, аби
допомогти колегам. Він навіть сфотографувати це не міг, бо батарея
лише стала на підзарядку. Телефон у нього теж здох.
Якщо ви дочитали цей текст до кінця, то він вас зацікавив. Ось описання книги. Раптом ви захочете її придбати.
До останнього часу інтенсивно просувалася ідея повернути окуповані території в склад України на умовах автономії. Саме про страхітливість такої ситуації мої фантасмагоричні оповідання, в яких дія відбувається після того, як днр стала автономією. Під однією обкладинкою з ними роман про журналіста, який з перших днів на війні і пережив на ній не менше, ніж солдат. Є також електронна версія. Навколо книжки сталися бурхливі дискусії. Написано вже дев’ять рецензій. Тут лінк на одну з них, де в передмові лінки на інші рецензії. Лінки на рецензії в кінці цього тексту. Вона перекладена англійською і вийшла у США. Докладніше про книжку, а також для бажаючих купити — інформація нижче, після загального опису книжки. Буду вдячний за поширення цієї інформації.
Оповідання змальовують фантасмагоричну ситуацію, коли так звана донецька народна республіка увійшла до складу України на правах автономії. Дехто з колишніх бойовиків зумів приховати свої злочини, став “шанованою людиною”, хтось із них навіть в депутати Верховної Ради пробився.
Вони прагнуть карати колишніх воїнів, котрі виступили на захист України. Одначе, ні жертви злочинів, ні колишні воїни не сидять склавши руки, а вживають заходів, щоб минуле бойовиків відлунювалося їм сьогодні. Отож, мир настав лише формально. Де факто триває підпільна війна.
“Репортер Волковський” - роман про карколомні пригоди журналіста на війні. Він великою мірою передає особистий досвід автора, який висвітлював Майдан, анексію Криму, війну на Сході України. Однак, це не документальне відтворення певних історій.
“Автор описав одну кумедну історію, яка трапилася з нами на цій війні, - написав на обкладинці кореспондент польської “Газети виборчої”, найкращий журналіст 2014 року у своїй країні Пьотр Андрусечко, - Юрій Луканов зумів, зберігши кумедність, передати трагедію цієї війни, розповісти про її суть”.
У Криму головний герой Іван Волковський визволяє з полону французького телеоператора, вдавшись до авантюрних прийомів. Потім їде у Донецьк, оскільки у полоні опинився його друг і колега. Дорогою він стає свідком трагічної ситуації, коли снаряд бойовиків влучає у пасажирський автобус і вбиває кількох людей. Врешті, головний герой сам опиняється у печально відомій в’язниці “Ізоляція”.
“Юрій Луканов так точно описав денеерівський концтабір, що складається враження, ніби він сам там був. Суттєвих розбіжностей його опису з реальністю, яку влітку 2014-го я спостерігав у денеерівському концтаборі протягом 48 діб, майже немає. Вкупі з вигаданими, але дуже типовими персонажами, викладене Юрком може здатися читач(к)ам абсурдом, але реальність не менш абсурдна. Думаю, це хороша проза, якій можна довіряти. Я прочитав із задоволенням й можу рекомендувати”, - так оцінив твір колишній в’язень “Ізоляції” Дмитро Потєхін — його оцінка наведена на обкладинці книжки.
Головний герой і його друг постають перед моральним вибором — збрехати на користь російської пропаганди і визволитися, чи відмовитися і залишитися в полоні, ризикуючи здоров’ям і життям. Вони також шукають відповіді на питання, як поводитися журналісту країни, на яку напали — зберігати цілковитий нейтралітет, чи шукати інакші підходи.
Передмову до цього видання написав доктор політології, професор Києво-могилянської академії, автор книги “Війна Путіна проти України” Тарас Кузьо.Для бажаючих придбати:
Об’єм книжки понад 330 тисяч знаків, 192 сторінки, картонна обкладинка.
Ціна її 245 гривень. Електронна версія — 100 грн.
Бажаючі напишіть мені на мою електронну пошту vonakul@gmail.comу віконці "тема" запишіть "Волковський". Там вкажіть: 1. Кількість примірників, яку ви хочете придбати. 2. Номер Нової пошти 3. Номер свого мобільного телефону й ім'я. 4. Чи підписувати вам книжку? Попереджаю: почерк у мене жахливий. З цим нічого не можна зробити:( 5. Пропоную вибрати варіант оплати: або післяплатою, але це на 2 відсотка дорожче, плюс 20 грн за переказ грошей, або на мою картку в Приваті:5363542099224728. Доставка за рахунок отримувача.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma