Володимир «Шабай» – боєць самохідного артдивізіону
. Військовий у складі підрозділу тримає оборону в Запорізькій області. Як Володимир долучився до лав ЗСУ та про його бойовий досвід читайте в матеріалі.
Володимиру 44 роки. Він родом з Рівненської області. Близько 20 років чоловік їздив на заробітки, в тому числі у Росію (до 2014 року). Після 2014 року йому неодноразово пропонували роботу в Росії, проте чоловік відмовлявся.
Восени 2022 року Володимир приїхав додому. У дверях свого помешкання чоловік побачив повістку та пішов у військкомат.
«У мене давні проблеми зі здоров’ям, проте я про них особливо не розповідав, а ВЛК на це не звернула увагу. Так і потрапив у самохідний дивізіон 128 бригади, працюю тут із гусеничною самохідною гарматою 2С1 «Гвоздика», моя посада – заряджаючий», — каже Володимир.
За словами бійця, на усіх напрямках, де брав участь у боротьбі з ворогом їхній дивізіон, гаряче та небезпечно. Так нещодавно по позиції захисників поблизу Оріхова прилетіла керована авіабомба (КАБ). Володимир згадує:
«Я почув страшенний гуркіт від вибуху, й кинувся на землю. Біля голови просвистів величезний осколок і врізався в траву за 2 метри від мене. Іншим разом, коли ми стояли в Оріхові, прилетів «Ураган» і вибухнув за дві хати від нас.Вистачало всього, але живий, слава Богу. Людина поступово до всього звикає, хоча дуже неприємно, коли поряд прилітає…», – розповідає Шаба.
Наразі Володимир виконує бойові завдання «на автоматі». Чоловік каже:
«Коли бачиш, що відбувається в тилу, як дерибанять гроші, які могли б піти на озброєння, то мотивація пропадає. Що для мене найважче? Тут одне на одне накладається – побутові незручності, психологічний пресинг, втрата товаришів, страх від прильотів…».
Найважче для бійця те, що він далеко від дому. Вже третій Новий рік чоловік не святкує в сімейному колі.
«Ми його тут взагалі не відзначаємо. Лягаєш і намагаєшся поспати, а одним оком і вухом пильнуєш, чи все тихо. І завжди чекаєш команду «До бою!», — каже Володимир.
САУ 2С1 «Гвоздика», на якій працює Володимир/Фото, отримане «Локатор-Медіа» від 128-ї бригади
Вдома на захисника чекають дружина та син. Саме заради них чоловік став на захист країни та боронить землі від ворога.
«Я не хочу, щоб воював мій син. Я б хотів, щоб ніхто не воював, щоб люди жили в мирі й злагоді, йшли на компроміси, поважали один одного. Бо війна – це жахливо… Але не виходить, на жаль, бо є чокнутий сусід, який вирішив побикувати, поставити себе вище, ніж є. Ось чому доводиться воювати…», — зауважив захисник.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma