Enigma Enigma

Gala Kavun

2019-11-17 17:53:13 eye-2 2723   — comment 0

Алюзія або Цензура, що заходить через парадний вхід і під оплески

Архівні світлини в Instagram: @unrukraina

Освітній історичний проект в Telegram: @unrukraine

27 жовтня (9 листопада) 1917 року більшовики випустили Декрет "Про пресу" (в оригіналі - "О печати"). Так звана "буржуазна преса" була оголошена поза законом.

І був він ніби спочатку таким далеким від нас, той декрет - ми ж тут власну державу намагались побудувати - але саме так розпочала свою ходу радянська цензура, наслідки якої були катастрофічними і згодом призвели, зокрема, до фізичного знищення української інтелігенції.

Я тут мушу нагадати. Мовою оригіналу:

В тяжкий решительный час переворота и дней, непосредственно за ним следующих, Временный революционный комитет вынужден был предпринять целый ряд мер против контрреволюционной печати разных оттенков.
Немедленно со всех сторон поднялись крики о том, что новая социалистическая власть нарушила, таким образом, основной принцип своей программы, посягнув на свободу печати.
Рабочее и Крестьянское правительство обращает внимание населения на то, что в нашем обществе за этой либеральной ширмой фактически скрывается свобода для имущих классов, захватив в свои руки львиную долю всей прессы, невозбранно отравлять умы и вносить смуту в сознание масс.
Всякий знает, что буржуазная пресса есть одно из могущественнейших оружий буржуазии. Особенно в критический момент, когда новая власть, власть рабочих и крестьян, только упрочивается, невозможно было целиком оставить это оружие в руках врага в то время, как оно не менее опасно в такие минуты, чем бомбы и пулеметы. Вот почему и были приняты временные и экстренные меры для пресечения потока грязи и клеветы, в которых охотно потопила бы молодую победу народа желтая и зеленая пресса.
Как только новый порядок упрочится, – всякие административные воздействия на печать будут прекращены, для нее будет установлена полная свобода в пределах ответственности перед судом, согласно самому широкому и прогрессивному в этом отношении закону.
Считаясь, однако, с тем, что стеснение печати, даже в критические моменты, допустимо только в пределах абсолютно необходимых, Совет Народных Комиссаров постановляет:
Общее положение о печати
1) Закрытию подлежат лишь органы прессы: 1) призывающие к открытому сопротивлению или неповиновению Рабочему и Крестьянскому правительству; 2) сеющие смуту путем явно клеветнического извращения фактов; 3) призывающие к деяниям явно преступного, т.е. уголовно наказуемого характера.
2) Запрещения органов прессы, временные или постоянные, проводятся лишь по постановлению Совета Народных Комиссаров.
3) Настоящее положение имеет временный характер и будет отменено особым указом по наступлении нормальных условий общественной жизни.
Председатель Совета Народных Комиссаров Владимир Ульянов-Ленин.

Ну, ви напевно знаєте, що "тимчасовими" ці заходи були хіба тільки через те, що розвалилося саме утворення, яке їх запроваджувало. Навпаки, цензура з кожним роком тільки посилювалася. Та, власне, і "нормальні умови громадського життя" так і не настали.

Цензура згодом розповсюдилася не лише на пресу, а й на культурні продукти і навіть публічні висловлювання.

Там ще різні "блогери-памфлетисти" намагалися шось писати, але їм дуже дохідливо пояснювали, що так робити не можна. А році десь так в 37-му прикрили всю цю історію остаточно.

Тож це так тільки може здаватися, що цензура просочується у суспільне життя тихо і непомітно. Не встиг озирнутися - а вона вже тут. Ні, вона заходить через парадний вхід і під оплески. Її видно і чутно.

Ми живемо не в 1917, а сьогодні - хоча алюзії на історію столітньої давнини повсякчас наздоганяють нас. І тут, у цьому сьогоденні, виникає питання: якщо українським журналістам потрібно не тільки випрацьовувати стандарти праці, а ще й необхідно взагалі зрозуміти зміст і суть свого ремесла (а переважно так воно і є), то чи мають право їм дорікати ті, хто видерся на гору, чіпляючись кігтями за фейки і маніпуляції?

Чи готове буде суспільство, яке, як і на початку минулого століття, так легко піддається популізму і марним обіцянкам, відчути межу?

Історія повторюватиметься знову і знову, оперуючи, звичайно, новими технологіями і реаліями. Доки не дійде. І, врешті решт, потрібно вже починати вчити її уроки.

 

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma