Рецензія на "творчість" Серафимки була написана в далекому 2013 році. Як стало відомо - Серафимка був "викладачем" в одній з кацапських "академій", де "навчали" магії. Мистецтву рун в тому числі. "Академія", звісно, була суто шахрайським утворенням, головне призначення якої складалося у витягуванні грошей з лохів, яким натомість не давали ніяких окультних знань (вірніше, видавали, на рівні модного колись журнала "Наука и религия"). З початком російсько-української війни колишній харківський балалаєчник здриснув на ерефію, де, мабуть, воно й подохло (крайньою мірою, на це сподіваюся).
Математика – наука точна. Двозначності в ній дуже рідкісні. На те вона і точна наука. Однак чи завжди застосовуються приголомшливі точності, тим більше там, де отримані дані обґрунтовуються не за допомогою математичних формул, а на знання властивостей предмета та інтуїції? Тим більше - там, де задіяні чаклунство та магія? Чесно кажучи, навіть у старих книгах, славних своєю скрупульозністю у підході до виготовлення магічних предметів, вони ніде не відповідали значенню нижче за міліметр. У вагових частинах – так, речовини мають бути точно зважені та бути саме тими, що вказані в рецептах – у світових компонентах немає еквівалентів. Але ось, гортаючи один із сайтів, присвячених магії та окультизму, натікає на черговий висер давно вже мені знайомого балалаєчника з Харкова (тепер – мешканця Лаптєстану) – всесвітньовідомого Великого та Могутнього чакломагуна «Серафіміуса». цього разу він порадував мене зображенням хустки, на яку, за його підтвердженням, потрібно кидати руни, щоб дізнатися від них правду. Для вишивання на тканинному(!!!) матеріалі пропонується наступне (навіть без роз'яснення - що то за хрінь взагалі, і навіщо вона там потрібна):
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma