«Армія колгоспного періоду» – це умовна назва періоду командування Збройними Силами України адміністративно-контрольною формою тиску та примусового об’єднання і розчленування різнорідних військових організаційних структур, наслідком чого є виникнення таких ознак «колективного господарства», як культура фіксованого мислення командирів (начальників); фальшиві взаємовідносини, що ґрунтуються на суцільній брехні; тотальна недовіра; неухильне дотримання планів; втручання невігласів-політиків від влади у ведення бойових дій (операцій) військовими; бездумна та безвідповідальна витрата ресурсів тощо.
На мою думку, цей період розпочався з червня 2023 (початок контрнаступу) і триває до цього часу.
Символ «Армії колгоспного періоду» – граблі. Ними гребуть (кожний своє) і систематично на них наступають, набиваючи криваві гулі, але вперто роблять це знову.
ПРОБЛЕМА
Вважаю, що сучасна українська армія побудована за ньютонівськими уявленнями про Всесвіт XVII століття.
«Ньютонівське бачення світу – це епоха механіки. Відповідно до цієї концепції ціле слід вивчати, розділяючи його на частини, тобто чим більше ми знаємо про роботу кожного гвинтика, тим глибше розуміємо весь механізм в цілому.
Три століття люди планували, прогнозували і аналізували світ. Вони вірили в чіткі причинно-наслідкові зв’язки і наділяли прогнози, цифри, таблиці і графіки абсолютною владою. Обов’язки були розподілені за функціями. Існувала ілюзія, що сума частин еквівалентна цілому. Ми повірили в світ як великий і складний механізм» (Margaret J. Wheatley, 2006).
Донесення, цифри, таблиці, наприклад, про кількість СЗЧ або діб беззмінного перебування на позиціях піхотинців (у багатьох випадках вже доходить до 180-200 діб перебування у норах), якими насичені доповіді в презентаціях на теперішніх брифінгах ГК, ГШ, ОСУВ, ОТУ – це доказ того, що військове керівництво свято вірить та абсолютно переконано, що армія – це великий і складний механізм але жодним чином не сприймає її живим організмом.
Наприклад, спостерігаються такі ознаки теперішньої системи військового управління: ставлення до людей, малих підрозділів як до гвинтиків великого механізму, які можна витрачати і замінювати; розділення і розпорошення цілого на дрібні частини (зведені незлагоджені підрозділи); розміщення на посадах відповідно до конкуруючих кланових угрупувань за принципами «свій – чужий» та «поділяй і володарюй» тощо.
Знаю, володію інформацією і переконаний, що в ОВУ, у штабах оперативного та стратегічного управління більшість офіцерів вважає, що вплив – це прямий результат дії сили, спрямованої вищою військовою посадовою особою на підлеглу або на підпорядковану організаційну військову структуру загалом для виконання наказів, розпоряджень, завдань.
Насправді реальний результат – це не головне, він мало кого турбує. Можна й на..є..ти. Але впливи, – то справді головне. Головне робити аби що, тільки щоб не виє….ли.
Складається реальне враження, що наша сучасна «Армія–2025» функціонує за колгоспним принципом.
Страх, суцільна брехня, погрози, залякування, «посилена» відповідальність, токсичність, сервілізм, відсутність системи передачі позитивного досвіду тощо є нормою такої корпоративної культури впливів в «Армії колгоспного періоду».
Передумови описаного насправді почалися ще в «Армії періоду руїни» (травень 2019 – лютий 2022) але зараз розцвіли буйним квітом і вже дуже скоро будуть жнива і плоди. Вже є. Криваві.
Ознаки остаточного перетворення нашої армії в колгосп бачать усі притомні, але точно цього не бачать придворні, при теплих посадах сервіли, пристосуванці, пропагандони, які волатимуть, що я зневажаю їхніх героїв-полководців і принижую вклад усіх, хто зараз воює.
Для мене немає недоторканих авторитетів з генеральськими званнями. Не було їх ні вчора, ні сьогодні, не буде й завтра. Більшість з них я знаю, з багатьма служив. Вони були хорошими командирами взводів, рот, аж до рівня бригади, а потім система їх перетворила на голів колгоспів, і зараз в них є головний натхненник цієї корпоративної культури армії, який повинний відповідати за все, що твориться в період його каденції, але всіма фібрами душі буде уникати цього.
Крім того, треба врахувати, що політична влада генерує таку колгоспну культуру. Вона це робила раніше, з 2014-го, тим більше робить це зараз і буде в майбутньому перекладати всі свої про@би на військових. Це або цілеспрямована руйнація системи військового управління і робота на ворога або професійна некомпетентність. Не виключає, що це одне й друге, з наявними ознаками злочиннної діяльності політиків-посадовців за ст. 114-1. ККУ "Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України".
Я аналізую наслідки та результати керівництва з точки зору сучасної науки про лідерство і прагну визначити його сильні та слабкі сторони, а найголовніше – загрози і можливості вдосконалення процесів. Тому що «вчора» – створило теперішнє, а «сьогодні» творить майбутнє. А вони, ці «полководці» («сталеві», «залізні», «блискучі», «легендарні», «талановиті», «архітектори перемоги» тощо), займають посади але потім не відповідають за наслідки та результати своєї (без)діяльності. Ну, власне, так само було й у колгоспі. Нічого дивного.
Провідники нашої армії, з 2019-го водять армію колом, наступаючи на ті ж самі граблі: крок вперед, два кроки назад.
Наприклад: впродовж року зафіксовані бойові розпорядження аж із самого ГШ відновити за добу (!!!) втрачену вчора позицію стрілецького відділення будь-якими способами, ресурсами і засобами, з погрозою «штаб батальйону в бою і мені пох… як ви це зробите».
Так є.
Мікроменеджмент Генштабу та Сирського заважає ефективно управляти військами – УП
Нове призначення Драпатого — посада висока, але виглядає як пониження
ДЛЯ РОЗДУМІВ
За останні сто років наука про лідерство кардинально змінилася. На жаль не змінилася культура мислення (mindset) й ухвалення рішень більшості українських воєначальників. Поки що.
Нове уявлення про військову організацію відходить від «механістичної» концепції, популярної колись, – років двісті тому. Зараз слід говорити про більш рухливі, органічні структури без чітких меж, рамок, ієрархій та швів.
Військові організаційні структури – це живі системи, які мають такі ж самі здатності адаптуватися і зростати, як і все живе.
Риторичне запитання: «Це усвідомлюють в теперішній «Армії колгоспного періоду»?»
На початку ХХ століття почалася епоха квантової фізики, яка поступово розвінчувала механістичне сприйняття світу. Одна з найважливіших особливостей нової науки – акцент на цілісність, а не на складові частини.
«Будь-яка система, чи то людський організм або організація, сприймається як єдине ціле, і першочергова увага приділяється взаємозв’язкам всередині неї. У цьому світі головне не те, що ми бачимо. Головне – взаємодія, яка майже завжди невловима на перший погляд.
Один з головних постулатів нового мислення – перехід від світу видимих предметів у світ невидимих взаємозв’язків» (Margaret J. Wheatley, 2006).
Ми живемо у світі, де будь-які зміни сприймають негативно. Катаклізми, кризи, раптові нещастя – моторошні сили, здатні зруйнувати ретельно спланований прогрес. Ми ставимося до організації, що має проблеми, як до зламаного механізму.
Те ж саме в армії. Військове керівництво ставиться до бригади, що має проблеми на полі бою, як до зламаного механізму, який можна канібалізувати зведеними підрозділами. Сотні замінених ГК командирів на рівні бригад не приносять очікуваних кращих результатів. Це шокує. Але хіба можна очікувати іншого результату, якщо вище керівництво «Армії колгоспного періоду» ставиться до бригад, як до машин, а не як до живих організмів?
«Немає необхідності вибирати між двома предметами, роблячи вигляд, що вони незалежні один від одного. Важливі саме зв’язки між елементами. У цьому взаємопов’язаному світі важлива не «критична маса», важливі критичні зв’язки» (Margaret J. Wheatley, 2006).
На тактичному рівні дедалі витонченіше оцифровується як поле бою, так і військово-професійна діяльність і його військові лідери дивуються, чому те, що відбувається навколо них, радикально відрізняється від прогнозів, вимог і планів вищого командування.
Насправді те, що на перший погляд здається вищому військовому керівництву хаосом на тактичному рівні, може покласти початок новому порядку. Адже зростання виникає в результаті втрати рівноваги, а не її наявності. Вир змін навколо не варто трактувати як ознаку близької смерті. Однак, будь-які зміни сприймаються як загроза для комфорту існування воєначальників-голів колгоспів в «Армії колгоспного періоду».
Навпаки, умови хаосу необхідні для того, щоб пробудити творчість і критичне мислення військових лідерів. Якщо стара наука висловлюється термінами передбачуваності, то нова – термінами ймовірності, невизначеності і неоднозначності. У такому випадку бажання все контролювати за допомогою жорстких структур, рішень і морально-психологічного тиску – шлях до самогубства армії.
Далі буде.
P.S.
Мої критичні судження ґрунтуються на ідеях книги Margaret J. Wheatley «Leadership and the New Science: Discovering Order in a Chaotic World» (2006).
Частина 2 буде про можливості трансформації «Армії колгоспного періоду» в «Армію періоду керованого хаосу».
Підтримати діяльність ГО "Український центр військового лідерства"
Ми щиро вдячні за Вашу участь та небайдуже ставлення до підтримки ідей військового лідерства в Україні!
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma